Посольство України в Республіці Хорватія

Міжнародне усиновлення в Україні

Процедура усиновлення дітей

 

Міждержавне усиновлення в Україні здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики України.

  

Контакти Міністерства соціальної політики України

м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601

тел. (044) 226-24-45, факс (044) 289-00-98; http://www.msp.gov.ua

 

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновлення є самостійним інститутом сімейного права, головним завданням якого є надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї.

Усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Міждержавне усиновлення – є самостійним інститутом міжнародного приватного права, головним завданням якого є надання дітям, що залишились без батьківського піклування, сімейних умов та довгоочікуваних батьків. Тобто, міждержавне усиновлення є підставою для виникнення сімейних відносин як юридичного акту за участю іноземного громадянина.

Після усиновлення дитина урівнюється в особистих і майнових правах з рідними дітьми усиновлювача, його родичами між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням (стаття 232 СК України).

Одночасно усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов’язків у відношенні до своїх батьків та їх родичів.

Забороняється будь-яка діяльність з усиновлення з метою отримання прибутків.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» - усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Статтею 212 СК України визначено, перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність  прийомної  сім'ї  або  дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім того не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

 

Процедура усиновлення дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає в Україні, іноземцями та громадянами України, які проживають за межами України, складається з таких кроків:

  1. Збір документів в країні свого проживання.
  2. Реєстрація для подачі документів.
  3. Подання до Мінсоцполітики пакету документів.
  4. Постановка на облік кандидатів в усиновлювачі.
  5. Отримання запрошення на співбесіду для ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновленими.
  6. Співбесіда в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики. Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути  усиновленими.
  7. Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
  8. Знайомство з дитиною за місцем її проживання.
  9. Подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину.
  10. Отримання в службі у справах дітей висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
  11. Подання документів до Мінсоцполітики для отримання згоди на усиновлення дитини.
  12. Отримання згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини.
  13. Подання заяви і документів до суду. Судове засідання щодо розгляду питання усиновлення.
  14. Отримання рішення суду про усиновлення дитини.
  15. Оформлення нового свідоцтва про народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану.
  16. Передача дитини усиновлювачам.
  17. Оформлення усиновленій дитині виїзних документів для постійного проживання за кордоном (паспорт громадянина України для виїзду зва кордон).
  18. Постановка усиновленої дитини на консульський облік в країні проживання.

 

1.   Усиновлення громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями дитини-громадянина України, що проживає в Україні

Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, здійснює Мінсоцполітики.

 

Порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ визначає Мінсоцполітики.

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики справу, яка складається з таких документів:

1) заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;

2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у чотирьох примірниках;

3) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (у трьох примірниках). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення, проходження підготовки з питань прийняття та виховання усиновленої дитини, попереднє ознайомлення з вимогами щодо усиновлення дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, в Україні, інформація щодо раніше усиновлених дітей, їх стан здоров’я, розвиток, виховання, умови проживання, перебування в сім’ї після усиновлення дитини під соціальним супроводженням. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо стану здоров’я дитини зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років.

У висновку також зазначається інформація про наявність (відсутність) рішень суду щодо визнання заявників недієздатними, позбавлення їх батьківських прав, скасування усиновлення або визнання його недійсним, відібрання у них дітей, а також про факти відмови заявників від виховання власних чи раніше усиновлених дітей.

У разі видачі висновку недержавним органом до нього додається:

засвідчений нотаріально документ, що містить інформацію про акредитацію агентства з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності);

копія ліцензії (до кожного екземпляра висновку) на провадження таким органом діяльності, пов’язаної з усиновленням;

засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує факт укладення договору між усиновлювачами та відповідним агентством з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності), із зазначенням інформації щодо забезпечення агентством та усиновлювачами своєчасного звітування, інформування консульської установи чи дипломатичного представництва України про будь-які надзвичайні випадки, в тому числі зміну місця проживання дитини, виникнення можливості скасування усиновлення або передачі на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання в усиновлювачів дитини, порушення прав та законних інтересів дитини, нещасні випадки, смерть дитини тощо.

Іноземцям, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, висновок готує служба у справах дітей за місцем їх проживання;

4) дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини, крім громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які проживають на території країни, з якою Україна має безвізовий режим;

5) зобов’язання заявника нотаріально засвідчене (у двох примірниках), адресоване Мінсоцполітики та консульській установі чи дипломатичному представництву України:

6) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини із зазначенням причини усиновлення тільки одним із подружжя (у разі усиновлення дитини одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

7) довідка з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;

8) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);

9) висновок про стан здоров'я кожного заявника, складений за формою згідно здодатком 3 Порядку;

10) довідка про перевірку на території країни проживання фактів наявності чи відсутності судимості для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;

11) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат;

12) засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках), на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років.

13) виданий компетентним органом країни проживання заявника за встановленою формою документ або в разі його відсутності засвідчена нотаріально письмова згода заявника на отримання та обробку персональних даних про нього та усиновлену дитину в усіх компетентних органах країни проживання (у трьох примірниках) на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років;

14) інформація компетентного органу країни проживання заявника та інформація консульської установи чи дипломатичного представництва України про своєчасність (несвоєчасність) подання звітів та наявність (відсутність) фактів неналежного виконання обов’язків усиновлювачем, який є іноземцем або громадянином України, що постійно проживає за межами України, у разі повторного усиновлення на території України.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя документи, передбачені підпунктами 2, 9, 10, 12 і 13 цього пункту подаються кожним з подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів, зазначених у цьому пункті.

Справа приймається Мінсоцполітики, якщо в ній є всі документи, зазначені у пункті 33 Порядку.

Документи, передбачені підпунктами 1, 3, 5-7, 9, 10, 12-14 пункту 33 Порядку, подаються в оригіналах. У разі коли оригінал документа зберігається органом, який його видав (про що повинно бути зазначено в самому документі), подається його копія, нотаріально засвідчена.

Документи, передбачені пунктом 33 Порядку, оформляються в країні проживання заявників. Іноземці, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, оформляють документи на території України. Іноземці, які тимчасово проживають на території України, оформляють документи в країні постійного проживання.

Кожен документ (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу), зазначений у пункті 33 Порядку, а також будь-яка заява, звернення громадян України, які проживають за межами України, та іноземців з питань, що стосуються усиновлення, підлягають легалізації у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються до Мінсоцполітики разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку.

Заяви і звернення іноземців, які на законних підставах перебувають на території України, складаються українською мовою та засвідчуються нотаріусом.

Заяви, звернення, які оформлені з порушенням вимог 33 пункту Порядку, розгляду не підлягають.

Строк дії документів, зазначених у пункті 33 Порядку, крім документів, зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку, становить один рік від дати їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством країни (про що зазначається в документі), в якій вони видані.

На день подання документів Мінсоцполітики строк їх подальшої дії повинен становити не менш як шість місяців.

У разі коли строк дії документів за законодавством країни, яка їх видала, становить менш як шість місяців, на день подання до Мінсоцполітики вони повинні бути дійсними.

Після того, як справа сформована, слід особисто або через представника зареєструватись для її подачі. Реєстрація відбувається у Мінсоцполітики за адресою: м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601, тел. (044) 226-24-45, факс (044) 289-00-98; http://www.msp.gov.ua, за наявності висновку компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (пункт 3 вищезазначеного переліку документів). У день згаданої реєстрації заявникам або їх представникам повідомляється про дату подання справи.

Потім справа подається особисто заявником або його представником до Мінсоцполітики за вищезазначеною адресою. Зверніть увагу, що справа подається в окремій папці, на титульній сторінці якої зазначаються країна проживання, прізвище та повне ім’я заявника, а на звороті титульної сторінки - перелік поданих документів, підписаний заявником або його представником. У правому верхньому куті першої сторінки кожного документа зазначається порядковий номер цього документа відповідно до переліку. Для зручності користування та належного зберігання справи подаються у папках відповідних кольорів: Ізраїль, Канада - білий, Іспанія - блакитний, Італія - зелений, Німеччина - синій, США - червоний, Франція - жовтий, інші країни - фіолетовий.

 

УВАГА! Мінсоцполітики не приймає до розгляду справи, що надійшли поштою.

 


Міжнародне усиновлення в Україні

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Питання міжнародного усиновлення в Україні регулюються такими нормативними актами:

  • Віденськими конвенціями про дипломатичні зносини 1961 року та про консульські зносини 1963 року з урахуванням законодавства країн перебування;
  • Консульським статутом України;
  • Законом України «Про інформацію»;
  • Законом України Про громадянство України № 2235-ІІІ від 18.01.2001
  • Сімейним кодексом України;
  • Кримінальним кодексом України;
  • Цивільно-процесуальним кодексом України;
  • Законом України Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України № 3857-ХІІ від 21.01.94
  • Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою КМУ від 8 жовтня 2008 року №905;
  • Постановою КМУ від 3 листопада 2010 року №1045 про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;
  • Правилами ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (наказ МЗС України №337 від 17.11.2011 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України);
  • Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене наказом Мін’юсту України та МЗС України від 27 грудня 2004 року №142/5/310;
  • Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом МЗС України від 4 червня 2002 року №113.
  • Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.
  • Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 ліквідовано урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Функції з питань усиновлення передано від Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини до Міністерства соціальної політики.

Міждержавне усиновлення здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики.

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Міністерства соціальної політики справу, яка складається з таких документів:
1) заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;
2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;
3) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни ( у двох примірниках);
4) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком № 3;
5) нотаріально засвідчена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чи відсутність судимості, видана компетентним органом країни проживання;
7) висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами. У висновку зазначається адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення.
Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов’язаної з усиновленням;
8) дозвіл компетентного органу країни проживання на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;
9) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у двох примірниках;
10) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат.
11) зобов’язання заявника (у двох примірниках):
— поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в’їзду до країни проживання;
— забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;
— подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров’я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5;
— надавати можливість її представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів.

Документи оформлюються у країні проживання кандидатів в усиновлювачі, та легалізуються (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу) у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку Міністерству соціальної політики.

Законом України від 19 травня 2011 року № 3381-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей» (набрав чинності 11.07.2011) запроваджено, зокрема, такі норми:
— розширено перелік осіб, які не мають права на усиновлення. Такого права позбавлені особи без громадянства; особи, які перебувають у шлюбі з тими, хто не може бути усиновлювачем; та особи, які самі потребують постійного стороннього догляду;
— до Сімейного кодексу України внесено норму, відповідно до якої іноземці можуть усиновляти дітей, які є громадянами України, лише після досягнення ними 5-річного віку.
— при усиновленні іноземцями всіх рідних братів і сестер в одну сім'ю скасовано обмеження у вигляді обов'язкового річного перебування всіх цих дітей на обліку, як це вимагалось раніше. За Законом достатньо, щоб зазначений термін був витриманий стосовно одного з дітей. Крім того, таке усиновлення (тобто до досягнення дитиною п'яти років, за умови, що вона перебуває на обліку більше року) є можливим у випадку, якщо іноземець, раніше вже усиновив брата чи сестру такої дитини.
— встановлено, що громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики, у пакеті з іншими документами, висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами, у двох примірниках. При цьому закріплено норму, що рекомендації щодо стану здоров'я дитини зазначаються у висновку лише у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років (абзац перший підпункту 3 пункту 33 Порядку);
 визначено порядок надання кандидатам в усиновлювачі інформації про дітей, які менше одного року перебувають на централізованому обліку, а також дітей, які не досягли п’ятирічного віку (пункт 53 Порядку). Зокрема, така інформація надається іноземцям у випадках, якщо кандидат в усиновлювачі є родичем дитини; дитина страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань; кандидати в усиновлювачі бажають усиновити усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо хоча б один з них досяг п’ятирічного віку і більше року перебуває на обліку в Мінсоцполітики.

Іноземцям, бажаючим усиновити братів або сестер раніше усиновленої ними дитини, надається інформація про усіх рідних братів і сестер такої дитини, які перебувають на централізованому обліку. При цьому встановлено, що громадянам України, які проживають за межами України, надається інформація про дітей, які перебувають на централізованому обліку, незалежно від віку дітей та строку їх перебування на такому обліку.

Подружжю, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, надається інформація про дітей, які можуть бути усиновлені іноземцями.
— запроваджено норму, що кандидатам в усиновлювачі (громадянам України, які проживають за межами України, та іноземцям) може бути відмовлено у наданні згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини у разі, коли вони виявили бажання усиновити дитину віком до п'яти років окремо від інших братів або сестер (абзац третій пункту 78 Порядку).

Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 905 від 8 жовтня 2008 року розміщено:

З повним текстом постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1123 «Про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» можна ознайомитись на офіційній веб-сторінці Верховної Ради України в розділі «Законодавство України» (http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/1123-2011-%D0%BF).

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, звертаються до Міністерства соціальної політики.

Адреса: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 14, тел.(044) 278-52-32, 278-52-31, факс (044) 279-11-13, e-mail:dity@msms.gov.ua

Контакти

Адреса: вул.Вочарська, 52, 10000 Загреб, Республіці Хорватія  . Переглянути на мапі
Телефон: Загальний - 00 3851 461 62 96; телефон гарячої лінії. Прохання телефонувати виключно в разі загрози життю чи загибелі громадян України. Тел. 00385916051010
Факс: 00 3851 463 37 26
Ел. пошта: emb_hr@mfa.gov.ua