«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Ця біблійна істина є посланням живим і мертвим, і ненародженим. Це заклик до підтримування миру.

Ще на порозі новітнього часу підтримувати мир вважалося високою місією. Як феномен уславився «Римський мир» – «PaxRomana», який з гордістю підтримували легіони.

Людство живе у потребі миру. У пошуках миру нерідко постають невдачі через ненависть, жадібність і моральну спустошеність.

Мир – це блаженство, яке знаходить свій вияв у серці. І – в дії. Рідше у слові.

Без миру у своїй душі неможливо нести мир іншим.

Міра миру – висока. Її творять мудрість, відповідальність, відданість зобов’язанням. І доброта.

Мир є мірою повноти життя людського. Бо ніщо інше, ніж мир, не має сили бути благодатним ґрунтом для досягнення мети народів чи окремої людини.

Бути миротворцем – означає подати мир потребуючому.

Та чи здатен нести мир той, чиє серце вогнем ненависті палає?! Навіть, якщо його образ вже й у храмі високо поміж святими.

Чи здатен той, хто сусіду хату запалює, а потім поспіхом своєю вогненною рукою намагається «погасити» те полум’я?!

Чи здатен той, хто на протилежному боці ріки миротворення випробовує нові технології «війнотворення»?!

Здатен, хто наділений мудрістю і відповідальністю. І з миром у серці.

Бо мир постає через синергію.

Українці за своєю природою – миротворці. І в душі, і в протистоянні паліям війни.

Блаженні миротворці..

Посол Василь Кирилич