Світе ясний, краю милий,

Моя Україно,

Защо тебе сплюндровано,

Защо, мамо, гинеш?

Складений колись Тарасом Шевченком образ страждальної України через два століття повномірно входить в оклад ікони «Розп’яття України».

Російські нелюди пишуть «Розп’яття України» кров’ю українців.

Його канву творять розіп’ята правда і свобода.

Ця правда – в кожному українцеві: і в живому, і загиблому, і ще ненародженому.

А кровожерливий Пилат зухвало продовжує писати «Розп’яття України», приміряючи на її голову вінок терновий.

Українські чорноземи могилами вкриває, а над ними хрестами простір свободи розтинає.

На задньому тлі полотна образки з минулого складає: як українців колись катував і в рови зморених голодом скидав.

Вигадками свій витвір рамкує, потоки крові й сліз оправдує і руки вмиває..

Та не вмиє руки свої вбивця – суд Божий і кримінальний для нього гострий меч лаштують.

Світ праведний витвір диявольський цей читає та й все ще на вагах рішучість свою виміряє..

Світе вільний, світе ясний!

Учтивий світе – чи обачний?

Чи розп’ята Україна вже тобі є “збоку”?

Чи історичного замало ще уроку?

Поспіши, поквапся, світе вільний!

Зупини терор цей божевільний!

Вартових свободи й правди захисти

Й волю до життя їм учини…

Посол Василь Кирилич