З плином часу слова й образи набувають нових значень.

Те, що колись сприймалося звично і здавалося вічним сенсом, тепер преобразилося.

Перемога – вже не парад, не видобування глухих звуків чобітьми крокуючих площами ще й червоними чи вмитих кров'ю вулицями. Не "ура" і не "слава".

Не лукаві заклинання з трибун про всесилля, і не фронтова чарка. Перемога – це чин мудрості і солідарності та пересторога від злого. Перемога – це послання сущим і прийдешнім поколінням.

Це пам'ять.

Перемога – це коли провідники народів не з поклоном, а зі словом підтримки твердим, ніби криця, до вартових свободи йдуть.

Так вчиняють сильні. Ті, хто в далечінь глядить.

Президенти і прем'єри, міністри й депутати.

І ті, хто без титулів, але із серцем великим і розумом глибоким.

Так учинив голова уряду Хорватії Андрей Пленкович, ставши плечем для України. У грудні 2021-го, коли вже, ніби вороння, щодень каркали з білокам'яної про "місію", що невдовзі душогубством стала, і 8 травня 2022-го, в день пам'яті загиблих від нацизму. І нового його виду – рашизму.

Бо хто хоч раз навіку бачив смертельною вогкістю наповнені очі та спалені окупантом у рідному краї оселі, той завжди стане плечем для приятеля.

Дякую, Хорватіє!

Дякую, пане Голово Уряду Республіки Хорватія!

Посол Василь Кирилич