Він більше працював, ніж жив… 

Жалобне слово за світлої пам’яті  професором Загребського університету Євгеном Пащенком.

"Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї..". Ці слова з "Мойсея" Івана Франка ніби говорять про постать світлої пам'яті професора Загребського університету Євгена Пащенка.

У моєму пізнанні професор Пащенко був Великим.

Він був Великим українцем. Щодень свій вимірював Україною. Не мав земельних наділів, не справляв мито, не спав на дорогому ложе, не пив зі срібного кухля воду. Виплеканий молоком матері-політв’язня концтабору у Воркуті, засудженої до вищої міри покарання за “антирадянську діяльність”, він мав у серці вогонь любові і служіння Україні. Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею.

Він був Великим науковцем і педагогом. Каменярем україністики в Хорватії. З-під його рук і розуму вийшли у світ хорватською мовою десятки книг про Україну і постали бібліотекою "Uсrainiana Сroatica". У рукописах залишилися М.Коцюбинський, Г.Сковорода, "Історія україністики в Хорватії"..

Він був Великим просвітителем. Вірив у людину, її розум і високе покликання. Він вів, і за ним йшли. Та й не лише студенти. А кожен, хто не тільки почув його, а й слухав.. Його “Donbas”, “Krim” і “Genocidni zločin totalitarnog režima u Ukrajini 1932-1933. Голодомор/Gladomor” постали хрестоматією для ширшого пізнання хорватами чутливих сторінок минулого і теперішнього України.

Він був Великим народним дипломатом. Заклав у 90-х ХХ-сторіччя підвалини Посольства України в Хорватії, а через літа Речником України пішов поміж хорватами.

Високий стиль українського слова, енциклопедична обізнаність помножена на талант промовця творили його Великим.

Яскраво горів, ще досвіта згас, залишив по собі слід вічний.

Таким він постав перед українцями Хорватії, студентами і професорами Загребського університету, перед Посольством України. І – поміж хорватами.

Таким він залишиться в пам'яті теперішніх і прийдешніх поколінь.

Шукаю слів, як молитов, аби виміряти жаль втрати Великого Українця професора Євгена Пащенка.

Найсильнішими є – пам’ять і молитва. Та найтяжче вимовляється – “був”...

Спочивай в мирі, Євгене. Світла і Вдячна пам'ять.

Ці слова співчуття родині професора Євгена Пащенка єднають у смутку Посольство України в Хорватії, українців і хорватів, які працювали з ним задля зміцнення основ приятельства обох народів.

Загреб, 10 травня 2021 року                        Посол Василь Кирилич