УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ ДО ОБ’ЄДНАНОЇ ЄВРОПИ
Стаття Посла України в Боснії і Герцеговині (за сумісництвом) О.М.Левченка, опублікована в одній з провідних газет БіГ «Ослободжєнє» 27 квітня ц.р.
Стратегічна зовнішньополітична мета моєї країни – набуття у перспективі повноправного членства в об’єднаній Європі. Це не лише політичний, але й цивілізаційний вибір українського народу. Європейська інтеграція, можливо, єдине питання, щодо якого існує консенсус серед усіх основних політичних сил України. Тому ми зацікавлені у тому, щоб в ЄС було якомога більше країн з нашого регіону – Східної та Південно-Східної Європи, країн з якими ми пов’язані дружніми й родинними зв’язками, які мали схожу до нашої історичну долю та пройшли складний перехідний шлях. Віримо, що ці країни найкраще будуть розуміти наші прагнення та проблеми.
Думаю, в тому, що я сказав, для України ключовим словом є розуміння. Україна вже 20 років активно співпрацює з ЄС і пройшла величезну дистанцію на шляху засвоєння європейських стандартів демократії й ринкового господарства. В цьому ЄС надає нам активну і всебічну допомогу. Більшість держав-членів підтримують наше бажання одного дня стати членом ЄС. Однак не всі. Є держави т.зв. «старої Європи», які все ще не насмілилися офіційно визнати Україні, здавалося б, її природнє право: увійти до ЄС після досягнення необхідних критеріїв. І тут не йдеться про те, що ми гірші він інших кандидатів щодо яких європейська перспектива визнана. Ми не слабші за тих, котрі вже в ЄС. На мою думку, причина цьому – в застарілих стереотипах, якими, можливо, несвідомо керуються деякі європейські політики. Остаточний кордон розширення ЄС на Схід, як вони його бачать, дуже нагадує мені кордон колишнього Радянського Союзу, який вже 20 років, як не існує. Дійсно парадоксально: політична залізна завіса давно впала, а психологічна, здається, все ще стоїть, принаймні, в деяких головах.
Парадокс видається іще більшим, якщо взяти до уваги найпростіші факти, скажімо, з географії. Україна є найбільшою за площею країною Європи. Крім того, і сам географічний знак центру континенту знаходиться якраз у нашій країні – у м.Рахові на Закарпатті.
Йдеться не лише про географію. Ми європейці за своєю суттю, історією, культурою, менталітетом. Лише нагадаю, що у ХІ столітті східнослов’янська держава Київська Русь була найбільшою державою тодішньої Європи з вельми розвинутою культурою, а козацька держава Запорізька Січ вже у XVI сторіччі функціонувала як демократична республіка. Таким чином, з самого початку ми брали активну участь у створенні Європи і європейської цивілізації. Ми її невід’ємна складова і вже через це без України проект об’єднаної Європи ніколи не буде повноцінним.
Окрім історично-культурних аргументів, які комусь можуть здатися непотрібною лірикою, існують й зовсім прагматичні аргументи геополітичної і економічної природи. З населенням в 46 мільйонів жителів ми займаємо п’яте місце в Європі. Це – величезний ринок, який міг би зміцнити європейську економіку, і в той же час це величезна армія робочої сили з високим рівнем освіти і професійної підготовки. Україна має надзвичайно могутню індустріальну базу - нагадаю лише, що ми входимо до елітного клубу космічних держав, які виробляють і запускають власні космічні ракети й сателіти. Ми споконвіків вважалися житницею Європи, а зараз, коли прогнозується світова продовольча криза, аграрний чинник набуває особливої стратегічної ваги. У часи глобалізації, коли у конкуренцію вступають цілі континенти, колосальний економічний потенціал України як найбільшої європейської держави буде просто необхідний Європі, щоб протистояти новим викликам.
З іншого боку, ми, українці, добро розуміємо всю специфіку актуальної ситуації. ЄС, звичайно, є втомленим від інтенсивного розширення впродовж останнього десятиліття, а зараз ще й перебуває у серйозній кризі. Після Хорватії на черзі - приєднання до ЄС балканських держав. Усе це означає, що перспектива вступу в ЄС для України є не надто близькою. І в цьому ми не бачимо нічого страшного. Наша стратегія наступна: не витрачати час і вже сьогодні будувати Європейський Союз всередині України. Президент України Віктор Янукович відразу після приходу до влади в 2010 р. розпочав комплексні реформи, спрямовані на імплементацію європейських стандартів у всіх сферах життя України. Ці реформи проводяться у тісній взаємодії та за всебічної допомоги ЄС.
Утверджуються європейські стандарти в законодавстві і у всіх головних напрямках політичного та економічного життя. Був прийнятий закон про доступ до інформації, продовжується вдосконалення виборчого законодавства. Реформується судова система і загальна система захисту прав громадян. Здійснена адміністративна реформа. В економічній сфері реалізується Програма економічних реформ на період 2010-2014 рр., прийняті нові податковий, митний і пенсійний кодекси, значно лібералізовані умови для бізнесу та інвестицій. Нарешті, розпочалася справжня, а не декларативна, боротьба з корупцією. Вперше внутрішня політика реально відповідає стратегічній зовнішньополітичній меті – європейській інтеграції.
Якраз зараз у сенсі європейської інтеграції Україна може похвалитися незаперечними успіхами. Третій рік поспіль ми головуємо у важливих європейських організаціях та ініціативах. У 2011 р. це була Рада міністрів Ради Європи, у 2012 р. – ЦЄІ. Цього року ми обійняти вельми важливу функцію – головування в ОБСЄ – найбільшій регіональній безпековій організації у світі, у лавах якої 56 країн. Для України це хороша нагода посилити свій авторитет як активного і дієвого члена європейської спільноти.
У 2010 р. Україна отримала від ЄС План дій щодо лібералізації візового режиму для громадян України. Ми успішно виконали його першу частину, адаптувавши національне законодавство до вимог ЄС, зараз ми перейшли до другої – імплементаційної частини плану.
А тепер про основне євроінтеграційне завдання України у поточному році. У березні 2012 р. після п’яти років переговорів ЄС і Україна парафували Угоду про асоціацію, яка має бути підписаною в листопаді ц.р. під час саміту «Східне партнерство» у Вільнюсі. Це не лише політична декларація. Це масштабний документ на кілька сотень сторінок, який є детальним планом співробітництва між сторонами щодо реалізації європейських реформ в усіх сферах життя України та передбачає заснування всебічної Зони вільної торгівлі. Як це було у випадку з іншими країнами, ЄС обумовлює підписання Угоди низкою вимог. Україна ставиться до цього з максимальною відповідальністю. Можна сказати, що наразі усі сили нашої держави мобілізовані з тим, щоб виконати вимоги Брюсселя.
Президент України у березні ц.р. підписав Указ про набуття чинності Рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) «Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України». Крім цього, відтепер РНБО – а це орган з великими повноваженнями – координує роботу усіх українських відомств на напрямку європейської інтеграції.
Значний позитивний резонанс в Європі і світі мало рішення Президента від 7 квітня ц.р. про помилування колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Луценка. Цей крок відповідає процесам демократизації та гуманітаризації судової системи України та водночас демонструє політичну волю України йти назустріч побажанням ЄС.
Підписання Угоди про асоціацію стане справжнім проривом для України. Це означатиме, що наша держава пройшла точку неповернення на своєму шляху до ЄС і кардинально пришвидшила процес демократичних реформ. Але я вважаю, що ця Угода важлива не лише для України. Зрештою, від її підписання багато в чому залежатиме геополітичний портрет Європи загалом упродовж наступних десятиліть.
(Автор Посол України в Боснії і Герцеговині)