В середу, 22 лютого ц.р., у м. Рієка в Філодраматиці о 15.00 відбудеться Святкова академія, присвячена 20-й річниці встановлення дипломатичних стосунків між Хорватією та Україною. Урочистість матиме і свою культурну програму, на якій жителі Рієки матимуть нагоду побачити і почути своїх співгромадян, українців і русинів. Захід організовує Посольство України в РХ, Хорватсько-українське товариство, Українська громада РХ і українське культурно-освітнє товариство «Дніпро» з Рієки.

За помилки з минулого періоду попередня влада відповідає не лише політично, але й перед судом. В той час багато невідповідальних речей відбулося, зросла корупція… В цьому плані, ми дуже уважно спостерігаємо за тим, що відбувається в Хорватії, і ваш досвід використовуємо в боротьбі з корупцією, як про це йдеться в главі 23 переговорного процесу з Брюсселем.

Посол України в Хорватії Олександр Левченко знаходиться на чолі невеликої, але професійної команди людей, завдяки якій м. Рієка стане господарем урочистості, присвяченої 20-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною і Хорватією. Україна перша як держава-член ООН визнала незалежність Хорватії, а в той самий час і Хорватія визнала Україну однією з перших. Центральна урочистість відбулася наприкінці минулого року в Загребі, а в Рієку українці прибувають на відзначення річниці, бо для розвитку наших добрих відносин бажають посвятити увагу як місту Рієка, так і надзвичайно активним українським і русинським товариствам, які тут працюють.

— Рієка і Ялта вже кілька десятків років підтримують побратимські відносини, а з недавнього часу ми працюємо над встановленням стосунків між Приморсько-горанською жупанією і Чернігівською областю. Рієка є важливим і впливовим містом в Хорватії, як політично, так і в галузі науки, економіки. Поки суднобудівельні компанії працювали на повну силу, ми ввозили в вашу країну багато металу. Сьогодні менше кораблів будується і менше металу замовляється. Однак нещодавно компанія «Віктор Ленац» (м.Рієка) підписала в Україні договір про купівлю нового доку довжиною 155 м, шириною 26 м., з підйомним краном на 5 тон. В будь якому випадку, на урочистість в Рієці ми запросили й місцевих бізнесменів, тож, можливо, тут народяться якісь нові ідеї.

— Наші дві держави перебувають в подібній ситуації. Крім перехідного періоду, ми зустрілися з тяжкою економічною кризою. Як з цим борються в Україні, чи можна порівняти ці процеси з хорватськими?

— Нас складно порівнювати. По-перше, СРСР був значно закритішою системою, ніж СФРЮ. По-друге, цей період був, мабуть, найбільш тяжким в історії України. Спочатку нас руйнувала Перша світова війна, західна частина України була під Австро-Угорщиною, а східна – в складі Росії, і війна йшла по цілій Україні. Після того розпочалася громадянська війна, а коли вже здавалося, що все почало заспокоюватися, до влади прийшов Сталін, і тоді на нас чекав Голодомор, який забрав за півтора року шість з половиною мільйонів людей. В мирний час, на найбільш родовитій землі Європи – половина світових чорноземів знаходиться в Україні – люди вмирали від голоду!

Після того розпочалися політичні переслідування, і через це ми втратили мільйон людських життів, а відразу після цього, під час Другої світової війни, втратили ще вісім мільйонів. Після того знову голод, політичні репресії… тільки після 50-х ситуація поступово почала мінятися… Ось чому нас тяжко порівнювати. Ми мали безперервність трагедій, що залишило свій слід на національному рівні. А крім того, в 80-х роках трапилася Чорнобильська трагедія. Це не була наша станція – вона лише була збудована на нашій території, але ми змушені були платити за всі збитки, і ще й до тепер платимо за них. До сьогодні замість будівництва нових зводів ми великі суми виділяємо на санацію Чорнобиля. Можливо, через це ми дещо відстаємо від інших.

— І новий період є також бурхливим. Відбулася Помаранчева революція, а потім – її неславний крах, деякі її лідери завершили за гратами… Як би ви описали цей період історії України?

— Як очевидну нестачу тривалої демократичної традиції. Щоб відносини функціонували як треба, необхідно аби державні інституції існували і діяли в демократичному оточенні принаймні 50 років. В ситуації, яка була в нас, турбуленції є можливими і очікуваними. Але, не зважаючи ні на що, ми йдемо вперед. Так, минулого року було зібрано 55 млн. зернових, це величезний потенціал. Для порівняння, Хорватія мала біля пів млн. тон зернових. Індустрія після катастрофічного 2009 р. почала поволі підніматися. За помилки з минулого періоду попередня влада відповідає не лише політично, але й на суді. Багато невідповідальних речей тоді відбулося, зросла корупція… В цьому плані, ми дуже уважно спостерігаємо за тим, що відбувається в Хорватії, і досвід використовуємо в боротьбі з корупцією, як про це йдеться в главі 23 переговорного процесу з Брюсселем.

— Але, у вашому випадку ув’язнення Ю.Тимошенко ніби-то не надто переконливе для ЄС? Складається враження, що в цьому випадку мова йде про політичний процес?

— Що стосується справи Ю.Тимошенко, то вона несе покарання у відповідності до ст. 365 Карного закону України за перевищення влади, чим спричинила значні втрати для держави. Газовий договір з Росією з 2009 р. щороку завдає Україні збитків у розмірі 5 млрд. доларів США. Сьогодні ці збитки вже перевищили 10 млрд. дол.

Фактом є те, що у 2009 р. Україна платила Росії 233 дол. США за 1 м3 газу, а після підписання згаданого газового договору повинна сплачувати в два рази дорожче – 516 дол. Для порівняння, деякі держави-члени ЄС сплачують Росії за газ менше ніж 300 дол. США за 1 м3.

Окремо хочу наголосити, що попередня влада, купуючи газ за ціною 233 дол. США за 1 м3, мала падіння ВВП 14% у 2009 році. Нова влада, яка отримала у спадок вдвічі дорожчу вартість газу, забезпечила зростання ВВП у 2010 р. на 5,2%, в 2011 р. – на 5,25%, а в 2012 р. очікуємо зріст вже на 6%.

Судові процеси проти колишніх високопосадовці за зловживання владою мали місце, чи тривають зараз, не лише в Україні і Хорватії, а й також у Франції, Угорщині, Естонії, Італії, Чехії.

Договір про асоціацію

Помаранчева революція винесла на поверхню великий поділ всередині українського суспільства.

— А де його немає? І в нас є ті, хто підтримують праву опцію, і лівих…

Звичайно, але в Україні були очевидними проросійські і про європейські настрої, і в доволі однакових пропорціях.

— Ні, ми дискутували про те, яким шляхом Україна буде йти. Чи це – європейський шлях і конфронтація з нашим великим сусідом, чи, все ж, шлях оновлення зв’язків з РФ з реалізацією євроінтеграційних прагнень. Зараз понад 70% українців підтримують євроінтеграцію держави.

— Як розвивається одна з добросусідських ініціатив ЄС, членом якої ви є – Східне партнерство?

— Ми підтримуємо цю ініціативу, але не зацікавлені бути лише державою-партнером. Ми бажаємо бути членом ЄС. Погоджуємося з тим щоб, де можемо, допомогти іншим, але наша мета є чіткою.

— Де ви на сьогодні перебуваєте на цьому шляху?

— Цього року очікуємо підписання договору про асоціацію. Після того – можливо кандидатура, переговори. Ви знаєте, адже самі щойно пройшли цей шлях.

— Як на це дивиться Росія?

— Це питання не належить до моєї компетенції. Очевидно, що вступ до ЄС не цікавить Москву, а для нас він – пріоритет. Кожна країна сама обирає свій шлях.

ЄВРО-2012: позитивний нуль.

– Як проходить підготовка до Євро-2012? Було багато сумнівів щодо підготовки України і Польщі до чемпіонату?

— Так, було доволі сумнівів, особливо в 2009 році, коли нас зачепила економічна криза. Але, зараз все в порядку. Збудовані стадіони, аеропорти, дороги, завершуються готелі, об’єкти для учасників змагання. Це величезні інвестиції, але в основному з наших внутрішніх резервів.

— Чи не боїтеся ви повторення грецького сценарію?

— Ні, бо, скажімо, стадіони будували власники футбольних клубів і вони їм залишаються в користування. Вони й далі будуть ними керувати, і я думаю, це абсолютно в порядку, що один з 20 кращих футбольних клубів Європи –Шахтар – має адекватний стадіон, особливо якщо він сам його фінансував. Одним словом, я не боюся повторення грецького сценарію, оскільки рахунки нам показують що в результаті ми будемо в позитивному нулі. Фінансово ми не заробимо, але якщо нам залишаються цінні об’єкти нерухомості – значить, ми однозначно покращили туристичну пропозицію, спортивну структуру підняли на кращий рівень… одним словом, ми задоволені.

Адміністрація зменшена на 25%

— Як за один рік ви змогли змінити ВВП з – 14% до +5%?

— Це найкраще вам показує, що найбільше все ж залежить від людей. Хтось любить обіцяти, а хтось працює. Прийшла команда, яка вміє працювати і за рік змінила тенденції.

— Дайте нам рецепт.

— Немає однозначного рецепту. Треба багато робити, та менше говорити і красти, це єдиний рецепт. Але – щоб ми розумілися – і в нас не є рай на землі. Це - тяжка робота, країну, яка мала таку долю, в короткий період поставити на ноги. І ми почали заощаджувати, як і уряд З.Мілановича. Початково зменшена держадміністрація на 25%, зрізані всі додатки. Нема іншого виходу, необхідно заощаджувати.

Білі Хорвати

— Коли ми говоримо про ювілеї, то згадуємо лише про нещодавній період. Між тим, хорвати і українці підтримують контакти з давніх-давен.

— Так. На території України існувала Біла Хорватія з 4 до 11 ст., в західній частині сьогоднішньої України існувало слов’янське плем’я Білі Хорвати, яке першу свою міграцію продовжило через Карпати до Польщі і Чехії в другій половині 5 ст., а після ста років в другій міграції на південь дійшли до території між Дравою і Адріатичним морем. Цікаво, що вони зуміли зберегти своє ім’я в Україні доволі довго, і тут, коли переселилися на своє, як вийшло, кінцеве місце. Їх не чекали по-дружньому – тут були Іліри і Кельти, але вони, так виглядає, зуміли організуватися і захиститися, встановити зв’язки з місцевим населенням, і зберегтися зі своєю назвою й мовою.

На сьогодні в Україні назва «Білі Хорвати» може зустрітися ще тільки в назві якогось ресторану, археологічної місцевості чи в старих рукописах. Але, фактом є, що ми довго знаємо один одного, приятелюємо і пов’язані найтіснішим способом.

«Novi list» (Хорватія), О.М. Левченко, Посол України в Республіці Хорватія