«Глас Славонії» від 5.03.2014 р., журналіст Томіслав Левак

 

Загострення кризи в Україні стало приводом для розмови з Олександром Левченком - Послом України в Республіці Хорватія.

 

У зв’язку з чим, на Вашу думку, дійшло до російської військової інтервенції в Україну?

-                     Головна причина полягає у тому, що російські політичні кола вважають розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття та одержимі ідеєю відновлення російської імперії у будь-якому вигляді. Тому вони намагаються втягнути Україну, другу за розмірами і значимості республіку колишнього СРСР, у сферу свого впливу та перетворити її в державу сателіт. Нова українська влада підкреслено проєвропейська, що не відповідає імперським мріям войовничого лобі нашого Північно-східного сусіда, який вирішив використати момент зміни влади в Україні для відкритої військової агресії на нашу державу.

 

Як, на Вашу думку, буде розвиватися ситуація далі? Чи боїтеся ви розпаду країни?

 

-  Україна ніколи не погодиться на анексію навіть найменшої частини своєї території, або на будь-яку форму окупації. Ситуація винятково серйозна і становить загрозу не лише державному суверенітету і територіальній цілісності України, а й загальному миру і стабільності як в Європі, так і у цілому світі. Сподіваємось, що Європа, США та інші держави це усвідомлюють. Ще не пізно уникнути найгіршого і досягти можливості виходу російських військ мирним шляхом.

 

Чи можуть США або хтось інший допомогти Україні в цій ситуації. Якщо так, то яким чином?  

-  Звичайно, у цій важкій ситуації, в якій сьогодні опинилася наша держава, ми очікуємо на допомогу не лише Америки, але й всієї світової громадськості. Дії Росії, які ми розцінюємо як військову агресію, не лише є загрозою для України, а й порушенням міжнародного правового порядку, що становить загрозу системі безпеки всього європейського регіону та створює прецедент для можливої майбутньої ескалації конфліктів у світі. Ми свідомі того, що найбільший тягар щодо врегулювання сьогоднішньої ситуації між Росією та Україною ми, українці, маємо взяти на себе. Коли говоримо про іноземну допомогу, то сьогодні вся світова спільнота вже засудила інтервенцію Росії в Україну і наполягає на збережені суверенітету та цілісності нашої держави, за що ми дуже вдячні. Сподіваємось на позитивні результати переговорів Заходу з російською стороною, які вже розпочали США та ЄС в рамках Будапештського меморандуму від 1994 року, який надає Україні з боку Сполучених Штатів, Великої Британії та Росії (за підтримки Франції та Китаю) гарантії суверенітету та територіальної цілісності в обмін на передачу ядерної зброї.

 

Президент Росії Владімір Путін пояснює вторгнення в Україну необхідністю захисту російськомовного населення. Чи нагадує Вам ця ситуація початок Вітчизняної війни в Хорватії, тобто пояснення Сербії щодо своєї військової агресії на Хорватію?

-  Сценарій за яким діє Росія по відношенню до України можемо порівняти і з подіями початку дев’яностих років минулого століття в Югославії, і з ситуацією 2008 року в Грузії, однак все що зараз відбувається в Україні є зовсім іншим. Пояснення російської сторони щодо нападу на Україну «не тримаються купи» і базуються лише на неправдивому висвітленні ситуації в Україні, яку поширює російська пропаганда в кращих традиціях Інформбюро.

З метою реалізації свого плану щодо відокремлення Криму від України, російська сторона вигадала нісенітну причину – захист російськомовного населення в Криму. Хотів би підкреслити, що в Криму, як і у всій Україні, немає жодних проявів стимулювання притиску російської мови та російськомовного населення. Сьогодні в Криму, де проживає 58% етнічних росіян, існує 88% російськомовних шкіл, у 90% університетів викладання також відбувається російською мовою. Навіть за цими ознаками можемо бачити, що українська влада завжди відстоювала права своїх громадян незалежно від того, до якої етнічної групи вони належать, і саме таку політику буде продовжено у майбутньому.

 

Рішення в дипломатії

Найбільша проблема полягає в тому, що російська сторона сьогодні активно поширює неправдиву інформацію про події в Україні, особливо в Криму, й відмовляється від будь-якого розумного діалогу не лише з новою українською владою, а також і з нашими світовими партнерами. Наша позиція полягає у тому, що ми мусимо вирішувати цей конфлікт всіма можливими дипломатичними заходами, залучаючи до цього процесу всі світові організації у рамках норм міжнародного права. В такій небезпечній ситуації ніхто не повинен залишатися в стороні. Важливим є голос та дії кожної країни, включаючи дружню нам Хорватію. Однак, у випадку можливого застосування зброї, ми свідомі того, що маємо розраховувати лише самі на себе.