Газета «Независне Новине» у випуску від 26 травня розмістила інтерв’ю з таким собі паном Аксьоновим, який був представлений як «голова Ради міністрів Криму». В цьому інтерв’ю подана неправдива інформація не лише з вуст самого Аксьонова, але і журналіста, неправда якого, на жаль, ще гірша - більш глобальна.

Перша полягає у тому, що про Крим йдеться як про територію, яка «знову возз’єдналася з Російською Федерацією», і замовчується те, що український півострів спочатку було окуповано, а потім анексовано Росією, при цьому Москва порушила всі можливі норми міжнародного права і за цей вчинок її засудив весь світ.

Друга неправда полягає в тому, що журналіст представляє Сергія Аксьонова як легітимного політика та респектабельного державника, що вводить читача в оману. Спробую доповнити цю картину, щоб вона стала більш об’єктивною.

Спочатку про легітимність. Аксьонов був обраний «прем’єром» 27 лютого у будинку парламенту Криму, який вже був захоплений озброєними російськими спецпризначенцями. Оскільки журналісти і громадськість не були присутні, спецпризначенці стали єдиними свідками легітимності «голови уряду».

Крім цього, Аксьонов відомий в Криму не лише своєю політичною діяльністю. У дев’яностих роках він був членом найбільшої на півострові банди «Сейлем». Гадаю, що його мафіозне прізвисько «Гоблін» багато говорить, про яку саме особу йдеться. Пізніше він став засновником партії «Російська єдність», яка окрім шовіністичної пропаганди, активно займалася криміналом у економічній сфері. 2010 року на останніх виборах в Криму його партія отримала лише 4% підтримки через свою промосковську ідеологію. Наразі він як особа, яка здійснила злочини проти Української держави, перебуває у міжнародному розшуку. Таким чином, немає «політика», немає «прем’єра», є лише злочинець і політична маріонетка Москви.

Не заперечую, що вільний журналіст має право брати інтерв’ю у будь-яких гоблінів, але читач має бути попереджений, що мова йде саме про гобліна, а не ельфійського принца.

А зараз про найбільш кричущі приклади брехні героя цього інтерв’ю.

Сергій Аксьонов обґрунтовує відокремлення Криму від України «універсально визнаним принципом права народів на самовизначення». Але це лише лукава маніпуляція поняттями. Єдиним автохтонним народом Криму є кримські татари, які масово підтримують єдність з Україною. Росіяни, які зараз є найчисельнішою етнічною групою на півострові, мають свою рідну державу і не можуть на основі своєї чисельної переваги відбирати шматок території іншої суверенної держави. Ми бачимо, що право народу на самовизначення тут підмінюється правом населення, але це не має жодного зв’язку з міжнародним правом.

Байка про т.зв. «референдум», на якому 16 березня якимось чином «96 відсотків мешканців Криму голосувало за кримську державність у складі Російської Федерації» є просто смішною. Всім відомо, що незаконний референдум відбувався під контролем російських військ, а його результати було грубо сфальсифіковано. Навіть Рада з питань громадянського суспільства та розвитку прав людини при Президентові Росії констатувала, що явка на референдумі становила 30-50%, а від цієї кількості голосуючих лише 50-60% підтримало приєднання до Росії. Таким чином, запевнення Аксьонова, що «проголошення Республіки Крим і Севастополя новими суб’єктами Російської Федерації є законним і правильним» не тримається купи.

Особливо «зворушливо» виглядають картини загального щастя, процвітання і добробуту, які запанували в Криму всього через три місяці після російської окупації. Справжній стан є далеким від ідилії. Крим пуповиною пов’язаний з материковою Україною. Саме з України відбувалося постачання продовольства, різних товарів, сировини, електроенергії та навіть води. Зараз ці зв’язки розірвані. Постачання морем з Росії є проблематичним. Більше того, оскільки українські ціни у два-три рази дешевші за російські, громадяни Росії, що на поромах прибувають в Крим, спустошили всі кримські крамниці. Також Москва не виконала обіцянки щодо збільшення вдвічі зарплат та пенсій, а ціни на півострові вже пішли вгору і незабаром зрівняються з російськими. Справжня катастрофа у сфері туризму, який був головним джерелом прибутку Криму. Більше трьох мільйонів осіб, які приїжджали сюди на відпочинок, складали українці, які туди більше не приїжджатимуть. Крім цього дуже сумнівним виглядає і приїзд російських туристів через транспортні ускладнення. Крим, як окупована територія, зараз знаходиться у міжнародній транспортній і економічній ізоляції, через це сьогодні не може бути й мови про розвиток бізнесу або інвестиції.

Тому твердження, що «мешканці Криму зараз на емоційному підйомі, відчувають гордість через те, що живуть в Росії», викликає сумнів. Не буду оспорювати той факт, що багато кримських росіян справді перебувають у ейфорійному стані від приєднання до «матушки». Але це ніяк не можна сказати про кримських татар (13% населення), яких у 1944 р сталінський режим депортував і які змогли повернутися на батьківську землю лише за часів незалежної України. Вони із жахом сприйняли приєднання до Росії як повернення у ГУЛАГ. Приєднання не принесло щастя і етнічним українцям, яких в Криму 25%, оскільки зараз вони у власному домі раптом стали «підозрілими самостійниками». Навіть багато етнічних росіян не мають бажання опинитись, замість демократичної України, у путінській тоталітарній імперії.

В цьому контексті особливо цинічно звучать заяви Сергія Аксьонова про «повагу гуманітарних прав всіх етнічних груп на півострові» і «існування трьох державних мов: російської, української і кримськотатарської». Навіть в «українську епоху» в Криму домінувала російська мова. 90% шкіл були російські, хоча росіяни складали всього 58 відсотків. Зараз брутально утискаються залишки української та татарської мови та культури. Перше, що зробили російські окупанти – заборонили трансляцію всіх українських телевізійних каналів. Єдину у столиці півострова Сімферополі українську гімназію закрито, ліквідація також загрожує єдиному факультету, на якому викладається українська та татарська мови. З державних будівель знято таблички українською і татарською мовами, залишилася лише одна з трьох «рівноправних державних» мов – російська. Більше того, на вулицях стало небезпечно говорити українською, а більшість активістів українських культурно-просвітницьких організацій були викрадені, побиті та депортовані з Криму. Ситуація з татарами не краща, вони відчувають себе чужими у власній Батьківщині. 18 травня відзначалась 70-а річниця страшної трагедії – насильницької депортації з Криму кримськотатарського народу, яка забрала життя у половини цієї нації. Проведення урочистих заходів у Сімферополі було заборонено. І заборонив це саме пан Сергій Аксьонов.

Одним з виправдань російської пропаганди щодо вторгнення в Крим був захист російського населення від вигаданого «українського фашизму». Але саме за допомогою російських багнетів в Крим прийшов справжній фашизм.

Таким є реальне тло гламурного інтерв’ю самопроголошеного кримського «прем’єра».