«Задарський лист» від 28.04.2014 р.: «Згадати уроки історії»,
пише Олександ Левченко
Посол України Олександр Левченко з нагоди проведення «Культурного МАЙДАНУ солідарності» в Задарі, ексклюзивно пише для газети «Задарський лист» про ситуацію в Україні.
Агресія Росії на Україну сьогодні є головною темою європейської та світової політики. Йдеться не лише про найважчий період в історії незалежної України, а й про найбільшу військову кризу в Європі після війни 90-х років на території колишньої Югославії, під час якої і Хорватія вимушена була платити за свою свободу життям тисячі синів та дочок.
Військова окупація і анексія Криму безсумнівно є актом безсоромної агресії і відкритого державного бандитизму. Незграбні спроби російської пропаганди хоча би якось виправдати напад на Україну нікого не ввели в оману, Москву засудив цілий світ, включаючи ООН, Раду Європи, Європейський Союз і США. Росія залишилась в повній моральній ізоляції, а з кожним днем посилюється ізоляція політична та економічна. Це, звичайно, дещо завадило і уповільнило агресивні плани Кремля, але не усунуло небезпеку початку великої війни.
Відібравши Крим, Москва після короткої зупинки розпочала другий етап не оголошеної війни проти України. Зараз вже у Донецькій і Луганській областях повторюється такий самий сценарій, який ми вже бачили в Криму. По-перше: до зубів озброєні «мирні демонстранти», які дуже схожі на спецпризначенців, спільно з місцевими проросійськими радикалами і найманцями захопили адміністративні будівлі в декількох східноукраїнських містах. Їхні вимоги, як це було і в Криму, проведення референдуму про «федералізацію», що є евфемізмом для від’єднання від України і приєднання до Росії. Більшість населення тих регіонів етнічні українці і вони чітко виступають за цілісність України, але для Росії це не є ніякою проблемою. Московські політичні технологи вже в Криму показали, що думка народу і легітимність їх анітрохи не турбують, їм потрібен лише формальний привід для окупації.
Найважча ситуація сьогодні у місті Слов’янськ, який повністю опинився під контролем російських спецпризначенців, які лише без ознак приналежності до російської армії, і місцевих кримінальних угрупувань. Їх захищає 40 тисячна армія готова до нападу, яку Росія розмістила на кордоні з Україною. У відповідь на антитерористичну акцію українських сил безпеки у Слов’янську російська армія розпочала навчання, а офіційний Кремль відкрито пригрозив військовим вторгненням. Тому, в ці дні небезпека початку війни набагато більша ніж будь-коли.
Причина полягає в тому, що головний актор сьогоднішньої кризи не звичайна країна, а найбільша держава світу, яка має ядерну зброю. Коли одна з таких мегасил вирішила піти проти всього світу, можливість глобальної катастрофи ніхто не має права зневажати.
Інша небезпека для всього світу полягає в тому, що заради окупації Криму Росія безсоромно порушила всі можливі договори і норми міжнародного права, починаючи від Статуту ООН та Гельсінського заключного акту, яким визначено кордони післявоєнної Європи, й які ніхто не наважувався переглядати навіть за часів холодної війни. Правду кажучи, під час розпаду СРСР і Югославії, за політичної та військової допомоги ззовні, з’явилося декілька сепаратистських псевдодержав, таких як Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія та вже покійна т.зв. «Республіка Сербська Країна». Але зараз, вперше після 1945 року, Росія грубою силою відібрала і приєднала до себе частину території сусідньої суверенної держави, що є винятково небезпечним прецедентом.
Москва не лише порушила основні міжнародні документи, а й цинічно перекрутила міжнародно-визнане право народів на самовизначення, застосувавши його по відношенню до населення Криму. Таке право в принципі відноситься лише на автохтонні нації, які живуть на своєму історичному тлі у складі більшої держави, а своєї власної держави не мають. В Криму єдиною автохтонною нацією є кримські татари, які рішуче виступають за перебування у складі України. Інші, росіяни, українці та представники других народів, мають свої власні держави. Тобто, не існує якогось окремого «кримського народу», а лише населення Криму, що також відноситься на всі інші регіони України. Право народу на самовизначення замінено правом населення або території.
Коли щось подібне робить ядерна держава, яка також є членом Ради безпеки ООН, це означає, що вся правова система міжнародного життя стоїть під великим питанням. Будь-хто, хто має силу відтепер може використовувати російський прецедент для здійснення агресії або інсценувати «народні повстання» в сусідній державі.
Також є важливим, щоб міжнародна спільнота зрозуміла: Москва, можливо, не зупиниться лише на Кримі. Російський президент В.Путін свого часу вже заявив, що розпад Радянського Союзу є найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. Його сьогоднішні заяви, й перш за все дії, без сумнівів свідчать про те, що він розпочав відновлення втраченої імперії, в якій немає місця для справжньої свободи, демократії і прав людини.
Агресор одержимий міфом ніколи сам не зупиниться, він може бути лише зупиненим. А це можливо лише тоді, коли йому чинитиме спротив вся міжнародна спільнота. Боюся, що у цьому випадку не буде достатнім багаторазове повторення про «глибоку стурбованість». Санкції мають бути суворими, системними і дієвими. Дехто ще й досі не може або не хоче зрозуміти, яка небезпека нависла над Європою. Вони наївно вірять, що це само по собі якось вирішиться, й не бажають ризикувати комфортними поставками російського газу і мільярдами товарообігу заради міжнародного права, справедливості, свободи і демократичних принципів. Думаю, що зараз вже настав критичний час щоб згадати уроки не такої давньої історії, коли Європа крок за кроком попускала то одному, то іншому вождю однієї могутньої держави, який також був хворим імперським міфом. Це не повинно повторитися.