• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Hrvatski
  • Стара версія
Інтерв’ю Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна для хорватської газети «Ютарні лист», яке було опубліковано 11 липня 2015 року
Опубліковано 11 липня 2015 року о 14:31

Ми є форпостом, який стримує російську агресію на Захід

- Чи Ви задоволені імплементацією Мінських мирних домовленостей? Наскільки вони, на Вашу думку, поважаються й наскільки вони «надійні»?

Унікальність Мінських домовленостей для мирного процесу – у їхній безальтернативності. Їхня логіка полягає у повному та послідовному виконанні усіх без винятку положень: від деескалації через стабілізацію до політичного врегулювання. Обов’язкова умова – виконання всіма сторонами. Змушений констатувати – від наших щирих прагнень повернути мир та безпеку на свою землю та дій у цьому напрямі наразі мало що залежить. Припинити агресію може лише той, хто її почав та постійно підживлює.

Проблема полягає не у домовленостях, а у ставленні до них. Українські військові виконують наказ про припинення вогню. Ми відвели важке озброєння від лінії зіткнення, розробили Дорожню карту проведення місцевих виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей. Триває конституційний процес, спрямований на децентралізацію та посилення повноважень регіонів. Тобто ми поступово виконуємо свої зобов’язання згідно з Мінськими домовленостями. Бо розуміємо – нам потрібен мир. Війна – це не наш вибір.

Що маємо з боку Росії? Постійне порушення режиму припинення вогню, який був схвалений нею двічі – 5 вересня минулого року і 12 лютого цього року. Лише з 15 лютого зафіксовано понад 7 тисяч обстрілів наших позицій. Це в середньому 80 обстрілів на день. Були масовані атаки на Дебальцево та нещодавно на Мар’їнку. Далі гинуть українські солдати та мирні мешканці. Росія продовжує мілітаризувати Донбас, випробовує на наших людях новітню зброю. Її креатури призначають якісь фейкові вибори. Немає жодної підстави говорити про повагу Росії до власних зобов’язань. 

Тому ключове завдання цивілізованого світу – змінити таке ставлення Москви. Лише у такому випадку буде досягнуто мирне врегулювання.

- Одним з головних каменів спотикання є вимога щодо нового територіального устрою України, який би дав заколотницьким регіонам на Сході більшу автономію. Але рівень автономії по-різному тлумачать у Москві й Донецьку та в Києві. Що ви готові дати проросійським сепаратистам? Чи готова Україна федералізувати країну й що б це означало?

 

Передусім, я абсолютно не згоден із термінами «заколотницькі регіони» і «сепаратисти». Сепаратизм – це лише зручна ширма для агресії Росії проти України. Таку ж картинку Кремль створював для Криму, і лише згодом визнав свою військову присутність. Усі жахливі події на українському Донбасі з самого початку розвивалися за спланованим Москвою руйнівним сценарієм.

Поважаючи Мінські домовленості, ми готові надати особливий статус окремим районам Донецької та Луганської областей. Відповідний закон був схвалений українським парламентом ще 16 вересня минулого року. Водночас його ключові положення зі зрозумілих причин увійдуть в дію лише після обрання легітимних представників окремих районів Донецької та Луганської областей, обраних на вільних та демократичних місцевих виборах.

Що стосується такої бажаної для Кремля думки про федералізацію нашої країни, то скажу чітко: Україна – унітарна держава. Такою вона і залишиться. Майже 90% українців виступають проти ідеї перетворення своєї держави на федерацію. Ніхто ззовні, а тим більше зі зброєю в руках, не диктуватиме нам, який державний устрій обирати.

Водночас ми кардинально реформуємо державу. Однією з ключових реформ є децентралізація влади, яка передбачає істотне розширення повноважень місцевих громад.

- Чи є у Вас побоювання, що становище на Сході України могло б бути «заморожене» на зразок Абхазії чи молдовського Придністров’я?

Для таких побоювань є всі підстави. Виходжу з досвіду участі Росії в усіх конфліктах на пострадянському просторі. Фактично усі вони були переведені у статус так званих «заморожених» та використовуються Росією у якості засобу тиску і дестабілізації.

- Як ви плануєте цьому запобігти – війною чи якимось (яким?) видом переговорів?

Україна була, є і буде прихильником політико-дипломатичних шляхів врегулювання. Звідси наша відданість Мінським домовленостям. Адже вони – результат тривалих перемовин. І лише вони здатні якнайшвидше, без додаткових жертв і руйнувань, повернути мир на наші землі. Звичайно, за умови їхнього повного і безумовного виконання.

- Чи ви готові покликати на допомогу іноземні війська (НАТО), якщо знову дійде до розгортання конфлікту?

Питання безпеки завжди краще вирішувати превентивно, не чекаючи на їхнє загострення чи перехід точки невороття. Такий підхід зберігає тисячі людських життів. Тому ми вже звернулися до ООН та ЄС із пропозицією розгорнути на території України місію з підтримки Мінських угод.

Україна готова прийняти таку місію хоч зараз – необхідна законодавча база в країні вже створена.

Крім того, ми невпинно наголошуємо на важливості посилення обороноздатності України. Адже зараз ми є форпостом, який стримує російську агресію, готову поширитися далеко на Захід. І щоб не спокушувати ворога легкістю здобичі, нам потрібні сучасні оборонні озброєння, здатні зупинити навалу. Тому звертаємося до наших партнерів за допомогою не лише в модернізації української армії, але й щодо постачання відповідного озброєння.

- Наскільки велика, на Вашу думку, небезпека чи можливість конфлікту Росії і НАТО на території України?

Ще до всіх подій в Україні Кремль неодноразово говорив про НАТО як загрозу своїм інтересам. Тому агресія Росії проти України є, у тому числі, наслідком такого викривленого сприйняття. Адже український народ обрав для свого розвитку шлях західної цивілізації.

Проте Україна не є членом Альянсу. І ми не маємо право на захист за статтею 5 Вашингтонського договору. Якби це було так, навряд чи Росія дозволила б собі порушити нашу територіальну цілісність і суверенітет.

Однак навіть за таких умов ЄС і НАТО здатні нам допомогти, завадити загостренню конфлікту та його ймовірному поширенню на інші держави, які теж є потенційними об’єктами російської агресії.

Нинішню ситуацію в та навколо України більшість експертів вже називають конфліктом цивілізацій чи світосприйняття. Є сторона-зухвалий порушник міжнародно-правових устоїв. І є інша сторона, яка захищає і хоче відновити повагу до міжнародного права.

- Ви готові вести прямі переговори з Москвою щодо Донецька, Луганська й Криму чи вважаєте, що в переговірний процес і надалі мають бути включені США і ЄС?

Прямі переговори з агресором, який заперечує сам факт своєї агресії – це товкти воду в ступі. Масла з цього не буде. А ми націлені на результат. Тому потрібні посередники і гаранти досягнутих домовленостей. Навіть у нинішньому багатосторонньому форматі переговорів російська сторона дозволяє собі заперечувати очевидне та піддавати сумніву те, що сама схвалила.

Характерно, що такими діями Росія завдає шкоди сама собі. Я говорю не лише про санкції, що вже впливають на російську економіку, але й про репутаційну складову. У політиці та бізнесі це важливо. Хто захоче мати справу з тим, хто не дотримується свого слова? Навіть за умови повернення у правове русло Москва ще довгі роки доводитиме свою надійність як партнер.

- У деяких країнах ЄС звучать пропозиції, що Росію не слід «так сильно карати й ізолювати» через Україну, деякі це витлумачують так, що «Росія все-таки повинна щось отримати».

Шлях «умиротворення» агресора вже пройдений людством. Результат нам усім відомий – Друга світова війна, десятки мільйонів людських життів і тотальні руйнування.

Не варто повторювати таку ж трагічну помилку у XXI столітті. Будь-які поступки лише розпалюватимуть  апетити агресора і не вирішують проблеми. Якщо не відновити дієздатність міжнародної системи безпеки, жодна держава більше ніколи не зможе почувати себе у безпеці.

- Як Ви оцінюєте хорватську позицію, коли мова йде про Україну?

Ми високо цінуємо позицію Хорватії та її підтримку у цей складний для України час. Хорвати, мабуть, як ніхто інший з європейських народів, розуміють весь трагізм ситуації, наш біль та страждання.

Багато аналітиків проводять паралелі між вашою державою в 1990-х роках та нинішньою Україною. Тому досвід Хорватії з виходу з цієї ситуації для нас особливо цінний. І ми вже активно переймаємо його.

У березні в Києві було проведено презентацію хорватського досвіду з забезпечення потреб переміщених осіб та мирної реінтеграції окупованих територій. У вас стажувалися українські активісти, які займаються документуванням порушень прав людини під час конфліктів. Українські експерти ознайомились з передовими хорватськими технологіями розмінування. Незабаром наші медики прибудуть у Загреб, щоб вивчити ваш досвід подолання посттравматичного синдрому у ветеранів. Вирішення цих та інших питань вкрай важливе для нас, і лише ті, хто сам пройшов через таке, здатен найкраще допомогти.

Ми вдячні і за наших дітей, які цього літа відпочивають у Хорватії. Переконаний, що ваша гостинність та щирість дозволить дітям забути ті жахи, через які їм довелося пройти.

Щиро вірю, що саме спільна підтримка хорватів та інших небайдужих дозволять припинити агресію та повернути мир і спокій у домівки українців.

 

 

,

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux