«Путін визнав, що російська армія брала участь у захопленні українського Криму»

Колумніст «Вечірнього листа» Борислав Ристич у рубриці «Реагування, листи, полеміка» відповів на моє реагування на його статтю від 12 вересня «Без паніки! Росіяни й цього разу не залишать свій степ і не з’являться на нашому порозі». Я не хотів би  вступати у розлогу дискусію, але мушу відповісти. По-перше, я не звинувачував пана Ристича в тому, що він є іноземним найманцем і працює на замовлення. Я написав дослівно так: «Якщо якийсь журналіст усе-таки твердить, що російських військ в Україні немає, це може мати тільки два пояснення: або він не має уявлення, про що говорить, і некритично використовує російську (дез)інформацію, або просто виконує замовлення Москви». Ясно, що я говорю взагалі про журналістів, які заперечують очевидні факти, але й для них передбачаю принаймні дві опції, а як першу наводжу незнання й некритичне використання інформації.

Що стосується питання регулярних російських військ в Україні, то Борислав Ристич твердить, що я не навів певних доказів їхньої присутності (думка провідних світових лідерів, політиків та аналітиків, фотографії НАТО з космосу, полонені в Україні російські спецпризначенці та інші докази, які я подав, для нього не аргумент). Гаразд, я ще раз повторю докази, які буде неможливо заперечити, бо їх визнає і сама Москва. Отже,  Росія і сам президент Путін визнали, що російська армія брала участь у захопленні українського Криму. Тільки цього вже цілком досить, щоб трактувати Росію як агресора, а її армію як окупаційну (що зрештою демократичний світ відразу ж і зробив). Окрім того, не визнаючи залучення регулярних військ, Москва не заперечує, що в боях на Донбасі беруть участь «добровольці» з Росії (ідеться про тисячі солдатів без національних ознак, справжні військові частини, які Москва організувала, обучила, озброїла й закинула в Україну). В умовах неоголошеної «гібридної» війни саме так виглядає іноземна окупація, і це більше нікого не повинно вводити в оману.

І ще один непрямий доказ, що пан Ристич усе-таки помиляється, твердячи, що російських військ в Україні немає. У своїй статті на початку вересня він це твердження навів як доказ миролюбності Росії, яка, отже, не буде втручатися і в події в Сирії. Як усі ми знаємо, сувора реальність за кілька днів змела цей прогноз. Можливо, це підштовхне шановного журналіста до перегляду своїх оцінок «миролюбної» політики Кремля в Україні?

Олександр Левченко, Посол України в Республіці Хорватія   

,