Журнал «Голос народної дипломатії» опублікував промову Посла України в Хорватії Олександра Левченка, виголошену на прийнятті, яке Посольство організувало в концертному палаці «Ватрослав Лисинський» у Загребі на честь  24-ї річниці взаємного визнання України і Хорватії. 

Дорогі хорватські друзі!

Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати 24-у річницю взаємного визнання України й Хорватії.

24-а річниця, здавалося б, не є чимось особливим, але особливим є, безперечно, наше визнання. Будьмо відверті, світ не занадто поспішав визнати дві наші щойно створені держави. І тоді ми самі простягнули одне одному руку підтримки.

5 грудня 1991 р. Хорватія однією з перших визнала Україну, а Україна відповіла Хорватії 11 грудня. І що особливо важливо, Україна визнала вашу країну як перша з-поміж членів Об’єднаних Націй, оскільки здобула цей статус ще 1945 року, будучи однією з держав-засновниць організації.

Це був прекрасний, можна сказати, навіть романтичний чин солідарності двох молодих держав, які ще не були обтяжені політичною доцільністю, а діяли так, як наказувало їм серце. Ця солідарність визначила подальший хід і саму природу наших відносин, назавжди заклала в їхні підвалини особливу близькість і тепло.

У мирний час дружба прикрашає життя, але в годину важких випробувань вона перетворюється в потужну підтримку, зміцнює дух, а часто й дарує перемогу. На жаль, долі України й Хорватії винятково подібні не тільки в щасті, але й у нещасті. Обидві країни були змушені боронити свою незалежність на полі бою. Тільки що наша війна запізнилася на 23 роки й українці ведуть боротьбу з колишньою метрополією саме зараз.

І саме зараз повністю проявилася хорватська дружба й підтримка. Хорвати частенько зауважують, що Хорватія мала країна і її спроможності обмежені. Тимчасом виявилося, що якраз Хорватія має унікальні можливості щодо допомоги Україні. Це досвід, здобутий величезними жертвами у недавній війні за незалежність. І ми вже повним ходом працюємо над вивченням цих дорогоцінних знань у різних сферах.

Мені надзвичайно приємно, що сьогодні в цій залі присутні багато з тих наших хорватських друзів, які зробили особистий внесок у допомогу Україні.

З самого початку російської агресії офіційний Загреб послідовно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Як член ЄС та НАТО Хорватія бере активну участь в ухваленні всіх їхніх рішень, включно з санкціями проти окупанта. Хочу сердечно подякувати за це усім колегам-дипломатам, представникам Хорватського Сабору й інших державних органів, а також усьому державному керівництву Республіки Хорватія.

Окремо хотів би наголосити на внескові присутнього тут великого друга нашого народу депутата Європейського Парламенту, Заступника Голови комітету закордонних справ Європейського Парламенту, Голови парламентської делегації ЄП в Україні Андрея Пленковича. Якщо коротко, то ЄС говорить з Україною його устами.

Коли ведемо мову про вивчення хорватського досвіду, то хотів би згадати передусім пана Ловре Пейковича, який під час Вітчизняної війни був на чолі Комітету у справах вигнанців та біженців. У березні цього року він у Києві презентував свій великий досвід не тільки щодо переселенців, яких маємо півтора мільйона, але і щодо цілого комплексу заходів з мирної реінтеграції окупованих територій. Щиро хочу подякувати й тим, хто поділився з нами досвідом подолання посттравматичного синдрому у ветеранів, розмінування, документування доказів військових злочинів, амністії бойовиків-сепаратистів та з багатьох інших питань. Велика подяка хорватським лікарям та усім друзям, які наприкінці минулого року щиро турбувалися про вісьмох поранених українських військових, які приїхали в Хорватію на лікування та реабілітацію. Дякую всім, хто закупляв різну гуманітарну допомогу для українських переселенців. Тут хочу віддати належне Міністерству внутрішніх справ, Загребській та  Сплітсько-далматинській жупанії, як і українській меншині у Хорватії.

Окремо хотів би згадати про одну велику гуманітарну акцію, проведену цього літа разом з нашими хорватськими друзями. Протягом сезону на Адріатичному узбережжі Хорватії відпочило 600 українських дітей-переселенців. Цьому сприяли Загребська, Карловацька, Бродсько-Посавська, Вараждинська, Приморсько-Горанська жупанії і місто Загреб, та, звичайно ж, численні курорти безпосередньо на морі.  Справжнім героєм у цій благородній акції є присутній тут відомий футболіст Івиця Пирич. Він профінансував відпочинок на Адріатичному морі аж 300 українських дітей. І не тільки фінансував, а й перебував там з ними, організовуючи їх спортивні та культурні заходи.

Дорогі друзі!

Величину кожної країни, безумовно, можна визначати за розмірами території. Але набагато розумніше буде виміряти її за величиною її серця. Тоді  Хорватія це справді дуже велика країна, і ми щасливі, що маємо такого друга.

Дякую всім вам і дякую Хорватії!

,