Заборона Меджлісу. Розпізнати етноцид кримських татар!

03 травня 2016

Цими днями Хорватія святкувала 100-ту річницю рівноправності ісламу як велику перемогу європейських цінностей. У цей же час на тому ж Європейському континенті вчинено злочин проти цілого ісламського народу, на який світова спільнота, очевидно, приголомшена численними воєнними і соціальними катаклізмами, не звернула особливої уваги.

Росія завершила судовий процес заборони ключового представницького органу кримськотатарського народу - Меджлісу, який відтепер проголошено екстремістською організацією, хоча основний принцип його діяльності – ненасильство.

Меджліс є національним урядом кримських татар. Він був заснований у 1991 році, коли Україна здобула незалежність, щоб представляти інтереси свого народу перед українською владою. Таким чином, Меджліс мав етнічний характер і функціонував паралельно з офіційною територіальною владою Автономної Республіки Крим, але як орган, сформований на основі голосування окремого народу, він користувався високим авторитетом  не тільки в Криму, а й у Києві, і в ЄС, США та провідних мусульманських країнах.

Коли Росія на початку 2014 року, порушивши всі можливі угоди, зобов’язання і обіцянки, окупувала і анексувала Крим, Меджліс, а отже, і весь кримськотатарський народ, засудив агресію і залишився вірним Україні. Так, 19 квітня 2014 року над будівлею Меджлісу татари підняли український прапор, що викликало втручання окупаційної влади. Позицію татар, які становлять 13% населення Криму, не так-то просто проігнорувати. Адже вони є єдиним автохтонним народом Криму, і тому тільки вони у кінцевому підсумку мають право вирішувати долю свого півострова.

Однак російські окупанти ніяк не могли розраховувати на татарську гостинність з огляду на надзвичайно травматичний історичний досвід цього нещасного народу під владою Москви. 1944 року Сталін звинуватив цілий кримськотатарський народ  у співпраці з німецькими фашистами і вислав у Центральну Азію всіх без винятку татар. Протягом перших 4-х років вигнання вимерло майже 46,2% нації (нещодавно український парламент офіційно визнав цей злочин геноцидом). А на місце корінного народу із глибини Росії були переселені десятки тисяч колоністів, чиї нащадки сьогодні і становлять російську більшість Криму. Оскільки депортацію 1944 року здійснили сили радянських спецслужб, а корені теперішньої кремлівської верхівки  тягнуться саме з цієї структури, то татари сприйняли анексію Криму як повернення прямих нащадків катів свого народу. А проукраїнська позиція татар пояснюється тим, що саме Україна уможливила їм повернення в Крим.

Зі свого боку російська окупаційна адміністрація з самого початку знала, що кримськотатарський народ є її принциповим ворогом, так, як це знає кат про свою жертву, яку йому колись не вдалося добити. Тому радше виникає не питання, чому заборонено Меджліс, а чому це зроблено тільки тепер, через 2 роки окупації. Відомий український політолог Віталій Портников підкреслює, що мова йде не про нерішучість режиму і не про плани привернути Меджліс на свій бік шляхом залякувань і підкупу (хоча і таке, звісно, було). Протягом цілих двох років російські спецслужби намагалися спровокувати татарських лідерів на якісь радикальні дії, щоб потім рішуче перейти до остаточного розв’язання питання. А коли це не спрацювало, вони були змушені «засудити» Меджліс, постулюючи його «екстремізм» узагалі без будь-яких доказів.

Однак наївно було б думати, що аж дотепер татари в Криму жили в мирі й спокої. Ще у 2014 році колишньому і теперішньому головам Меджлісу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову було заборонено в’їзд  у Крим, тож тепер вони діють із Києва. Репресії проти татар останнім часом набули характеру справжнього терору на етнічному та релігійному ґрунті. У 2015 році зникло безвісти 23 татарських активісти, багато хто засуджений за сфабрикованими справами як «сепаратисти» (хоча що може бути абсурднішим, ніж коли іноземний агресор наступного дня після окупації звинувачує місцевих патріотів у сепаратизмі!). Татар залякують і постійними обшуками у мечетях, релігійних і культурних центрах, у будинках звичайних людей. Отже, заборона Меджлісу є лише наступним, але надзвичайно небезпечним кроком у спробах Кремля зламати нечисленний, але духовно такий сильний кримськотатарський народ.

У даний час дуже важливо, щоб світова демократична спільнота  повною мірою визнала всю підступність і далекосяжність цього «судового рішення». Татари у своїй Батьківщині тепер позбавлені голосу, можливості формулювати свої позиції і захищати свої права. Рішення про «екстремізм» розв’язує окупантам руки для безпрецедентного посилення репресій. Відтепер кожен татарин, який має або мав зв'язок з Меджлісом, який має сміливість протестувати або виражати своє невдоволення, просто жити своїм національним і релігійним життям, може бути схоплений і засуджений як екстреміст. Без Меджлісу кожен татарин залишається сам-на-сам із   величезною і жорстокою репресивною машиною офіційного Кремля. Заборона Меджлісу –  це по суті спроба обезголовити цілий народ, що ставить під загрозу саме його існування. Тому міжнародна спільнота повинна трактувати цей крок як тяжкий злочин у політиці етноциду кримських татар, яку здійснює Росія.

Сьогодні кримськотатарському народові  знову вкрай необхідний міжнародний захист, той, у якому йому було відмовлено в 1944 році. Влада і громадськість демократичних країн, міжнародні організації, вся світова спільнота повинні сьогодні підняти свій голос задля порятунку цього поневоленого, але не скореного народу. 

Олександр Левченко

Посол України в Республіці Хорватія

 

,