Врятуйте нам Надію!

 Рік тому «Задарський лист» уже писав про долю Надії Савченко, української військової льотчиці, яка потрапила в російський полон і проти якої Росія організувала сфабрикований судовий процес.

Коли розпочалася російська агресія проти України, Надія добровольцем пішла воювати на Донбас, де її 18 червня 2014 року захопили вороги. Уже наступного дня в Інтернеті з’явився запис її допиту, і це був великий прокол російської пропаганди. На запитання російського розвідника «Які сили зараз протистоять нам?» Надія відповіла: «Думаю, вся Україна» і спокійно додала: «Ви мене не відпустите, ви мене вб’єте». Так ця дівчина стала національною героїнею і символом української гідності.

 Міжнародне викрадення.

Але росіяни, схоже, тоді ще не зрозуміли, з яким могутнім духом мають справу, й зробили наступну помилку. Хоча Надія була захоплена на українській території, яку як український воїн боронила від іноземних загарбників, російські розвідники в наручниках і з мішком на голові таємно перевезли її в сусідню Росію. Якщо зважити на те, що Москва офіційно заперечувала свою участь у війні, такий крок не мав жодного правового виправдання. Згідно з нормами закону це було справжнє викрадення й акт міжнародного тероризму. Для чого вони це зробили?

Їхній план був зламати дівчину й організувати пропагандистський судовий процес. Її звинуватили в тому, що вона начебто коригувала вогонь українських мінометів, від якого загинули двоє російських репортерів, а світова спільнота, як відомо, вельми алергічна на вбивство журналістів. Журналісти справді загинули, коли супроводжували атаку групи проросійських терористів на український військовий підрозділ. Ясно, що українські мінометники, віддалені на кілька кілометрів, не могли знати, що серед нападників є й журналісти, проте у випадку Савченко суттєвою є інша обставина: адвокати довели, що її взяли в полон іще до загибелі репортерів, причому далеко від місця трагедії. Однак суд не взяв до уваги цей аргумент, бо тоді б не зміг виконати замовлення Кремля.

 Страйк голодуванням

Так грубо змонтований судовий процес остаточно перетворився на фарс, по суті він перетворився на процес проти путінського тоталітарного режиму. І головна заслуга в цьому належить саме Надії. Її мучителі були впевнені, що вона зламається, все визнає й молитиме про пощаду. Але так не сталося. Протягом майже двох років процесу Надія Савченко з посмішкою демонструвала презирство до режисерів і виконавців судового фарсу. Вона за гратами залишилася вільною, тимчасом як нечесні судді показали себе рабами тих, хто віддає їм накази. Надія ще на самому початку заявила, що готова умерти за Україну. Сьогодні вона підтверджує, що це були не просто патетичні слова. Сьогодні вона на грані смерті.

17 грудня 2014 р. суд укотре продовжив їй утримання під вартою до квітня. Надія оголосила голодування. Кілька днів тому російський прокурор поставив вимогу засудити її до 23 років тюрми. 3 березня суд мав винести рішення, а Надія готувалася виступити з останнім словом. Проте суддя несподівано перервав засідання, так що Надія була позбавлена свого права. Уже 4 березня вона проголосила сухе голодування, що означає смерть максимум за 10 днів. «Росія мене все одно поверне в Україну, живою чи мертвою, але поверне!», сказала Надія.

З вимогою негайно звільнити Надію Савченко до Росії звернулися США, Європейський парламент, Велика Британія, уряди й парламенти інших країн. Але важливий голос кожної держави, організації, кожної людини. Тому я звертаюся з проханням до Хорватії й усіх хорватів: допоможіть урятувати Надію! Відлік часу вже йде на години.