Прапор – це перемога.

Прапор України – це коли він знову в Донецьку, Луганську, Севастополі, Горлівці, Дебальцевому.

Прапор – це ціна життя. Володимир Рибак, Степан Чубенко, Володимир Балух.

Прапор України – це коли в ніч на 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства (Київський національний економічний університет) 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко встановили жовто-блакитний прапор. Прапор зшили з двох шаликів і зробили напис «Ще не вмерла Україна – ще її не вбито».

Прапор України – це коли 30 грудня 1967 року в Дніпропетровську на центральному проспекті відважні встановили жовто-блакитний прапор, на древку олівцем якого було намальовано тризуб і зроблено напис: «Ще не вмерла Україна і воля і слава. 20 листопада – 50 років УНР, 22 січня 1918 року — проголошення незалежності України».

Прапор України – це коли 27 липня 1976 року в Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР у другому таймі 20-річний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці із жовто-блакитним прапором, вигукуючи слова «Свобода Україні!» і танцюючи гопака.

Прапор України – це коли 17 квітня 2014 року в Горлівці викрадено і вбито депутата міської ради Володимира Рибака за те, що зробив спробу зняти прапор окупантів і повернути український прапор на будівлю міськради.

Прапор України – це коли діти з Дніпра 2017-го в Хорватії зшили з прапорців великий прапор, і на кожній його частинці написали потребуючі для українців слова – мир, добро, щастя, свобода, єднання, надія.

Прапор – це гордість, це пам’ять і сув’язь поколінь.

Посол Василь Кирилич