Неофіційний переклад з хорватської мови
газета Glas Slavonije, 20 вересня 2012 року
журналіст Даніел Радман
Інтерв’ю Посла України в Республіці Хорватія О.М.Левченка
хорватській газеті «Glas Slavonije»
СЛАВОНІЯ ЗАЙМАЄ ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ
В УКРАЇНСЬКО-ХОРВАТСЬКІЙ СПІВПРАЦІ
Олександр Левченко, посол України в РХ, про взаємовідносини двох країн
О.Левченко, посол України в РХ, є частим гостем у Славонії. Не лише тому що тут, на сході Хорватії, проживає найбільш чисельна українська і русинська меншина, але й через економічні зв’язки жупаній у Славонії з українськими областями.
Саме на регіональному принципі, вважає О.Левченко, повинен розвинутися фундамент економічного співробітництва між нашими державами.
-Наскільки ви задоволені співпрацею між Хорватією і Україною?
- Хорватія і Україна –держави зі схожою історичною долею, які в 1991 р. вирушили шляхом незалежності. На сьогодні ми маємо доволі добре розвинуті контакти на людському та державному рівні, й саме тому в наших двосторонніх стосунках ніколи не було жодних проблем. Завдання посольства – посилити у наших двосторонніх контактах економічну складову, яка наразі лише частково відповідає якості політичних і людських контактів. Головні резерви щодо покращення економічних і господарських контактів лежать в регіональній співпраці. Рівень прямої торгівлі виробами і послугами є вже звичною справою, тому ми прагнемо аби фундаментом співпраці стали спільні проекти. Якщо один проект буде реалізованим на території Хорватії а інший в Україні – це дасть можливість для подальшої розбудови економічних контактів.
- Наскільки для України, потужної сільськогосподарської держави, є цікавою Славонія?
- Крім Вуковарсько-сріємської жупанії і Закарпатської області, які співпрацюють починаючи з 2002 р., ми маємо й новостворені контакти з іншими жупаніями. Наша мета – встановити таку співпрацю з усіма 5 славонськими жупаніями. Україна була цього року державою-партнером на ярмарку «Віроекспо» у м. Віровітіца, де українську сторону представляла делегація Хмельницької області. Бродсько-посавську жупанію відвідала велика економічна делегація з Тернопільської області, а наступного місяця Пожешко-славонська жупанія прийме гостей з Івано-Франківської області. Що стосується Осієчко-бараньської жупанії, то тут вже відбувся обмін кількома делегаціями з Вінницькою областю, і розпочався розгляд проектів, передусім в галузі сільського господарства. Також існує зацікавленість і в переробній галузі, орієнтованій на сільське господарство.
- Якою мірою вступ РХ в ЄС послабить таку співпрацю, чи, можливо ми станемо для України ще більш привабливими?
- Я не вважаю що це відчутно вплине на рівень нашої економічної співпраці, ймовірні проблеми ми можемо очікувати в туризмі через скасування безвізового режиму подорожей для громадян України, який, як виглядає, відміниться з наступного року. Проте, Уряд України працює над спрощенням візового режиму з офіційним Брюсселем. Що ж стосується економіки, то Україна має значний товарооборот з ЄС, стандарти у цій сфері є відомими для нас.
- Чи ви задоволені положенням української і русинської національної меншини в Хорватії?
- Українська і русинська меншина в РХ отримують підтримку зі сторони держави, як і всі інші нацменшини, рівень забезпечення їхніх прав є доволі високим і відповідає європейським стандартам. В цьому плані я не чув від жодного представника нашої діаспори якихось зауважень. Більше того – мені здається, що реалізація прав доволі сильно залежить від їхньої власної ініціативи і можливостей. Якщо ми порівняємо становище української і русинської меншин в Хорватії з іншими країнами в регіоні, то я сказав би, що діаспора в РХ отримує доволі добре забезпечення і ми задоволені станом речей. Важливо, щоб цей рівень підтримувався й надалі. Часто декларативно повторюється фраза про те, що кожна меншина є багатством кожної держави, - проте я вважаю, що кожна меншина щось додає. Хорватія може пишатися всіма меншинами, які підтримали її в тяжкі хвилини, як це зробити українці й русини. Ми сподіваємося, що Хорватія підтримає побудову Українського Дому у Вуковарі. Це – цікавий і важливий проект.
Після Євро-2012 готуємо Олімпіаду.
- Україна була господарем Євро-2012. Яке значення ця подія мала для вашої держави?
- Передусім це велика честь. Звичайно що Євро-2012 був важливим для промоції України, проте найбільш важливим було те, що чемпіонат не був надто дорогим для людей.
Проблема була б, якби після Євро-2012 ми відчули наслідки, якби не вистачало коштів на шкільництво, науку, - але цього не відбулося. В Євро-2012 було вкладено 5,5 млрд. доларів, а мета була – вийти принаймні на позитивний нуль. Проте, показники підтверджують, що прибуток становитиме майже мільярд доларів. Важливо, що нам залишилася вся інфраструктура – аеродроми, готелі, стадіони. Україна приготувала справжнє футбольне свято у відповідь усім скептикам. З огляду на позитивний результат, тепер ми хочемо виступити в якості господарів Зимових Олімпійських ігор у 2020 р. – для нас це ще один виклик.
Співпраця лише починається
В славонських жупаніях, як і в областях західної і центральної України, спеціалізація – це сільське господарство, і тому можливою є надбудова відносин. Можливості зрозумілі. Ми не маємо ілюзій – в період кризи тяжко виділити кошти на великі проекти, але ми знаходимося лише на початку шляху. Потрібно дивитися позитивно, бо якщо так не міркувати – тоді не варто й починати. Коли уся Європа вийде з кризи, покращиться й наша економічна співпраця, але це не повинно означати, що ми повинні чекати. Хорватські жупанії виявили велику зацікавленість щодо співпраці з Україною, тож очікуємо, що прийдуть значно кращі результати, як я сподіваюся, вже починаючи з наступного року.