Неофіційний переклад з хорватської мови

Сайт Defender.hr, 28 травня 2013 року

 

УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ОДЕСРЕМСЕРВІС» НАДАЛА ДОСТОВІРНЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРО ВЛАСНІСТЬ МІГ-ІВ

Українська компанія, яка пропонує послуги з ремонту хорватських МІГ-ів - підприємство «Одесавіаремсервіс» надала учора підтверджуючу документацію, яка сьогодні була відкрита в Міністерстві оборони РХ, про право власності на МіГ-21, які Міноборони РХ має намір докупити разом з ремонтом семи хорватських МіГ-ів, про що неофіційно підтвердили нам в MO РХ. Міністерство оборони Хорватії не хотіло оприлюднювати більше деталей щодо того, про яку документацію йде мова, але запевнило, що сертифікат є дійсний і підтверджує, що власником літаків є компанія, яка знаходиться в українській державній власності. Після того, як Міністерство оборони РХ підтвердило дійсність сертифіката, нам залишається підсумувати, що цим повністю завершена тендерна процедура і що через кілька днів буде прийняте рішення про вибір компанії, яка здійснюватиме ремонт.

Майже напевно МІГ-и буде ремонтувати українська  компанія, пропозиція якої майже на  4 млн. євро була дешевшою, ніж Румунського Аеростару.  І не тільки це – спеціалісти стверджують, що  результати тендеру були б скасовані, якби переміг Аеростар, оскільки ця компанія не задовольняє критерії кількох важливих тактико-технічних умов.

Цікаво, що вчора, коли українці надали свідоцтво про власність, в ЗМІ Хорватії знову озвучилася тема, яка вже викликає роздратування, бо звучить вона безперервно вже протягом цілого року в одних і тих же ЗМІ, без жодних доказів чи аргументів,  а саме - про нібито спір  щодо права власності на вісім МІГ-ів в Україні. Тобто, про ті ж самі МІГ-и, про які сьогодні підтверджено їхню українську власність.

Не існує ніяких сумнівів у те, що за цим текстом, як і за всіма іншими за минулий рік, стоїть команда, яка ні комерційно, ні технічно не відповідала умовам конкурсу на ремонт МІГ-ів. Не зважаючи на те, що текст вийшов наприкінці минулого тижня в газеті Kyiv Post, він має своє джерело в Хорватії, тому що майже весь текст є copy-paste з раніше опублікованих матеріалів у Хорватії. Чому ще раз не було спроби вийти в хорватських ЗМІ з тими ж квазіаргументами?

Напевно, було б украй нерозумно ще раз читати ті ж самі плітки, які  доводилося читати вже цілий рік. Таким чином, було прийняте рішення про перенесення ґрунту в Україну, що повинно було б мати ефект міжнародного скандалу, через який, нібито, мали б стривожитися усі в Міноборони РХ. Вперше це було зроблена кілька місяців тому на одному з мало відвідуваних інтернет-порталу в Україні. Після подальшої перевірки, власники порталу дуже швидко видалили текст зі свого сайту.

Майже точно такий же текст з'явилися в минулу п'ятницю у Kyiv Post. Наскільки текст є правдивим і заснованим на фактах показує те, що ніхто в Україні не перепостив, не прокоментував  його, не проявив жодного інтересу, а тим більше в якомусь іншому місці. За винятком, звичайно, Хорватії, де й виникла ця ідея.

І щоб питання стало ще гіршим для замовника, тепер уся ця ЗМІ-кампанія  стала доволі суперечливою: спершу в деяких хорватських ЗМІ йшла мова про те, що літаки МіГ насправді єменські, а спір нібито виник через те, що вони були погано відремонтовані, через що  Ємен не хотів прийняти літаки. Це була повна нісенітниця. Зараз історія знову змінилася, МІГ-и не єменські, але майже їхні, бо Ємен не виплатив лише невелику частину необхідної суми. Це що стосується довіри до фактів.

Тим не менш, залишається питання всіх питань - чому й донині немає доказів того, що літаки насправді єменські? Чому так багато «свистопляски» для довірливої публіки, яка триває вже цілий рік?

Причина проста – тому, що Ємен не має жодного свідоцтва про право власності, а лише серійні номери літаків, які вони планували купити, але не купили, тому що не виконали умов контракту. Звідси – й ця відома історія про якогось єменського генерала, який посилає серійні номери літаків, зарезервованих для Ємену. Таким чином, літаки є українськими і числяться як власність української держкомпанії у профільних установах,  які Міністерству оборони РХ підтвердили право своєї власності на літаки. Суть усієї цієї історії є та, що Ємен є одним з потенційних покупців, так само як і Міноборони Хорватії.

Українська держава як власник вирішує, де вона продасть МІГ-и і за якою ціною. І навіть якби було правдою те, що йдуть переговори про постачання восьми МіГ-ів Ємену, це не має ніякого значення коли мова йде про Хорватію. Насправді, донедавна Хорватія навіть не знала, що вона буде робити зі своїм військовим парком. Ніхто розумний не тримав би літаки і уникав би можливості їх продажу, тільки й чекаючи  новин із Загреба про те, вирішить Хорватія  купувати їх чи ні.

Укрспецекспорт з певністю мав кілька зацікавлених покупців, тому, ймовірно, переговори йшли і з Єменом, чому б і ні? Тим не менш, переважив стратегічний інтерес військово-технічного співробітництва з Хорватією, а можна і політичний інтерес з огляду на хорватське членство в НАТО та ЄС. Таким чином, Укрспецекспорт вирішив продати літаки Хорватії, і таким чином зупиняється будь-яке обговорення цих МІГ-ів.

Історія в  деяких хорватських ЗМІ дійшла до такого абсурду, що  стверджується, ніби компанія в Одесі обдурила всіх підряд, українську державу та її МЗС, українські податкові органи, тому що експерти в Хорватії нібито знають, що усі передані документи - це все підробка, а, відповідно, була обдурена і хорватської держави. Насправді, ці МІГ-и не були й купленими,  бо, як стверджують наші фахівці, сфальсифікованими були і  компанії, в яких літаки придбали.

Ради бога, щось подібне до цього не придумав би навіть і Роберт Ладлем, всесвітньо відомий письменник трилерів, так що, шановні ... скидаю капелюха.

Незважаючи на все, що відбулося  впродовж року, Міністерство оборони РХ не тривожиться занадто з цього приводу, - прийшов час для остаточного рішення про відбір, щоб нарешті закрити справу і запобігти подальшій дискредитації професійно здійсненої процедури тендеру.

MO РХ не повинне дозволити, щоб за його плечима велися приватні війни з колишніми роботодавцями. За добре відомим зразком, будуть слідувати анонімні листи, як і рік тому, проте, без імен нічого не може зашкодити прийнятому рішенню.

Головний редактор

Маріо Duspara

 

Defender,