Cтаття Посла України в Республіці Хорватія О.М.Левченка
у тижневику «Glas Koncila»,
№31, від 4 серпня 2013 р.,
присвячена 1025 річниці хрещення України-Русі.
НЕВПИННЕ ТОРЖЕСТВО БОЖОЇ ІСТИНИ
Мені здається, що коли хоча б одна людська душа відкриває для себе Бога й знаходить шлях до світла істинної віри, це велика радість для усього світу й ще одна значна перемога добра й любові у всесвітній боротьбі зі злом.
А що тоді означає, коли шлях до Господа знаходить цілий народ, ціла велика країна? Саме в ці дні український народ разом із росіянами та білорусами святкує 1025-у річницю хрещення Київської Русі, великої держави всіх східних слов’ян, стольним градом якої був Київ, нинішня столиця України.
1 серпня 988 року київський князь Володимир, якого народний епос тієї епохи величав іменем Красне Сонечко, а вдячні нащадки назвали Великим, скинув з київських пагорбів у Дніпро ідолів Перуна та інших поганських божеств та проголосив християнство єдиною вірою своєї держави й свого народу. Усі мешканці Києва ввійшли в притоку Дніпра Почайну і в її водах спільно прийняли святе хрещення.
Однак цей великий чин відбувся на добре приготованому ґрунті. Християнство в Київській Русі вже тоді мало глибокі корені.
Найдревніший київський літопис «Повість минулих літ» пише, що ще в першому столітті на місце, де за 300 років виникне Київ, прийшов апостол Андрій і, поставивши хрест на горі понад Дніпром, прорік: «На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике й церков багато зведе Бог».
Навіть якщо це тільки легенда, вона винятково багато значить для українців, а особливо для киян, оскільки встановлює наш духовний зв'язок із самими витоками християнства і визначає всевишньою волею ту роль, яку Київ відіграв у історії.
Другим великим проповідником християнства на наших землях був учень апостола Петра папа Климент І (88 – 97 рр.), якого тоді ще язичницький Рим відправив у заслання до міста Херсонес у Криму.
Південь нинішньої України відвідали й святі Кирило та Мефодій, які дали нам азбуку і завдяки яким Бог заговорив зі слов’янами їхньою рідною мовою.
У 874 році київський князь Аскольд під час воєнного походу на Константинополь прийняв християнство, причому не візантійського, а римського обряду. Особливо цікаво те, що його хрестили священики, підпорядковані хорватському єпископату в місті Нін.
955 року після візиту до Константинополя християнкою стає велика київська княгиня свята Ольга, бабуся князя Володимира, який через тридцять років похрестив усю країну Русь.
День хрещення 988 року, можливо, є найзначнішим у всій історії Русі-України. Це день доленосного повороту, день-основа всього, що було потім і що буде далі, день початку істинного життя нашої нації і нашої країни.
Неможливо переоцінити духовне, історичне, цивілізаційне, культурне значення цієї події.
Цілий великий народ назавжди вийшов з темряви своїх правічних лісів, полишив морок поганства й увійшов у світло Христової віри, прийняв його Слово й Закон, зазнав духовного й морального відродження.
Приєднання до християнського світу водночас означало і приєднання до європейської цивілізації. Віра об’єднала східнослов’янські племена, зміцнила авторитет і владу Києва і київського князя, так що за якихось 50 років, під час володарювання Володимирового сина, князя Ярослава Мудрого Київська Русь перетворилася не лише на найбільшу за територією європейську державу, але й одну з наймогутніших країн у політичному, економічному, військовому та культурному плані. Це була країна, в якій виникали нові міста, будувалися величні храми, відкривалися школи, бурхливо розвивалися освіта й мистецтво. Якщо сьогодні стратегічною зовнішньополітичною метою України є інтеграція в Європейський Союз, то перший крок було зроблено саме тоді, в день хрещення. Цей крок раз і назавжди визначив європейську сутність і європейську долю України.
Я глибоко упевнений, що чин князя Володимира визначальний не тільки для нашої країни, але й для всього світу. Після хрещення Києва Христова віра почала поширюватися на решту східнослов’янських племен, на північ і схід Київської Русі, де через кілька століть виникли теперішні Білорусія та Росія. Цей процес не був легким і потривав кілька десятиліть, якщо не століть. Але він був невпинним, як невпинним є торжество Божої істини, правди й любові.
У кінцевому результаті християнська релігія та християнські духовні цінності, а разом із ними і європейська цивілізація поширилися на величезні території від Карпат і аж до Камчатки. А без цього картина сьогоднішнього світу була б зовсім інакшою.
Як киянин, хотів би на завершення окремо сказати про Київ. Як місто, з якого християнство рушило, щоб завоювати безкраї простори й сотні мільйонів душ, Київ має право вважатися одним із найважливіших джерел нашої віри поряд з Єрусалимом, Римом та Константинополем. Тепер це велика сучасна метрополія з понад трьома мільйонами мешканців і розвинутою промисловістю. Але аура, створена 1025 років тому, не слабне й нині. Багато гостей Києва визнавали, що відчувають у ньому якусь особливу атмосферу миру, благодаті та святості.
О.М.Левченко,
Посол України в Республіці Хорватія