Прочитавши текст Вільяма Енгдала я, правду кажучи, був здивований: усе, що в цьому тексті написано про ситуацію в Україні, подано саме так, як цю проблему бачать зі стін Кремля. Мова не лише про упереджені оцінки, а й про перекручування фактів та неприховану брехню.

Не буду вдаватися до детального аналізу, наведу лише кілька прикладів. Автор, скажімо, стверджує, що колишній президент України Віктор Янукович і опозиція на Майдані уклали договір про вихід з кризи 21 лютого, а вже 22 лютого снайпери почали стріляти в людей на Майдані.

Однак масове вбивство демонстрантів відбулось 18 і 20 лютого. Саме ці жахливі вбивства і примусили Януковича підписати угоду 21 лютого. В.Енгдал не лише переплутав хронологію подій, він навіть не відрізняє причин від наслідків, що аж ніяк не заважає йому робити політологічні висновки. Про який об’єктивний аналіз тут взагалі можна говорити?

Проте це ще не найгірше з усього того, що написано у статті. Автор надзвичайно самовпевнено як незаперечний і встановлений факт стверджує, що по демонстрантах стріляли снайпери, які належали до однієї опозиційної ультранаціоналістичної організації, а не спецпризначенці служб безпеки. Висновки, звісно, зрозумілі: демонстранти вбивають один одного. Це просто цинічна брехня, яку створили спеціалісти пропагандистської війни і яка була розповсюджена у медіа без будь-яких доказів. Об’єктивний журналіст у жодному разі не мав би використовувати подібні конструкції. За винятком, звичайно, тих випадків, коли журналіст тільки намагається виглядати об’єктивним.

Сам Майдан, демонстрацію мільйонів українців, Енгдал подає виключно з позиції теорії змови Заходу проти Януковича і Москви. Асоціацію України та Європейського Союзу він подає як «нечітко визначену», а кредит в 15 млрд. доларів, які Росія пообіцяла Януковичу, називає конкретною домовленістю. Так, це справді був конкретний договір. Це був хабар, який Москва запропоновувала за те, що Янукович відмовиться від європейської інтеграції і скерує Україну у напрямку Митного союзу з Росією. Тому і не дивно, що це викликало масові акції спротиву людей, які сподівались, що асоціація принесе європейську демократію і права людини. Тому жодна змова Заходу не була потрібною.

І наприкінці декілька слів про тезу, яку було винесено в заголовок статті В.Енгдала. У заголовку стверджується, що «Вашингтон готується до нового ґвалтування України, використовуючи свій контроль над МВФ». Про яке ґвалтування може йти мова? Клан Януковича настільки нещадно пограбував Україну, що нове «ґвалтування» втрачає будь-який сенс. У такій ситуації Захід справді може лише допомогти Україні.

В мене немає бажання розбиратися в причинах, які спонукали відомого політолога з ім’ям стати речником російської пропаганди. Моєю метою було лише застерегти читачів «Ютарнього листа».               

,