Російська аналітика одного хорватського журналіста

Лише десять днів тому я мав сумнівну честь спростовувати інтерв’ю журналіста «Слободної Далмації» Дениса Крнича з російським генералом Балуєвським, а ось вже пан Крнич з’являється з власною статтею про український конфлікт («Путін в Україні розпочав детронізацію Америки», «Слободна Далмація», 31.05.2014). І знову я вимушений реагувати. Позиції хорватського журналіста віддають такою великоросійською імперською гордовитістю і приниженням моєї держави, що складається враження, що цю статтю також писав той самий московський генерал.

Агресію Росії проти України автор розглядає в широкому геополітичному контексті. Світова політика настільки складна і багатогранна річ, що кожний аналітик, який має хоча б трохи фантазії може з її деталей скласти саме ту «Лего» конструкцію, яка відповідає його особистим інтересам або інтересам замовника. Так, відповідно до конструкції, яку пропонує Денис Крнич напад на Україну є лише початком справедливої війни, яку «обманута» Москва вимушена розпочати проти глобальної диктатури Америки. Об’єктивні факти свідчать про те, що російську агресію засудив практично весь світ (в ООН 100 країн підтримали Україну, 11 – Росію, 58 - утримались) і Кремль опинився в міжнародній ізоляції. Однак, Денис Крнич виводить якісь неймовірні логічні ланцюги, що за його логікою ізольованими залишаються США і «деякі члени НАТО», а Росія об’єднує навколо себе майже весь глобус, доводячи, що «світ на американський зразок засуджений на зникнення».

            На мій погляд, причини російської агресії набагато прозаїчніші та небезпечніші. В російському політичному словнику століттями існує вираз «збиратель земель», яким величали найзаслуженіших за розширення імперії царів – Івана Грозного, Петра І, Йосипа Сталіна. Владимир Путін, який назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», напевно, мріє потрапити до цього «почесного списку» і тому почав відновлення Радянського Союзу або, щоб бути точним, великої Російської імперії, який би диктував свою волю всьому світу. Це, між іншим, означає, що він не зупиниться ні на Кримі, ні на Донецьку, ні на Україні. Захопить стільки, скільки йому дозволить те саме США, Європейський Союз та всі світова спільнота. Не приведи Господь прокинутись одного дня у «світі на Путінський лад» - світі тоталітаризму, страху і ГУЛАГу.

            Це ось стільки про геополітику та перейдемо до того, що пан Крнич пише про саму Україну. А пише він все те, до коми, що й російська пропаганда. Кремль супроводжує свій озброєний напад на мою країну справжньою інформаційною війною. Московські ЗМІ створили цілу паралельну реальність зіткану від не переліченої кількості малої та великої брехні. Дивно, що буквально всі позиції, на яких наполягає у своїй статті журналіст «Слободне» відносяться до арсеналу скованих у Москві вигадок.

            Це, скажімо, ствердження, що нова влада в Києві означає «навала на права русофільного південного-сходу». Це огидна за своїм цинізмом брехня, що масове вбивство на Майдані в Києві здійснили «таємні снайпери», який заслав Захід для «розпалу конфлікту».

            Це «викриття присутності найманців американського «Blackwatera» в Україні».

Це «щире здивування», що російське анонсування (насправді дозвіл парламенту Російської Федерації) щодо можливого вторгнення армії в Україну викликала «абсурдні докори, що Путін об’явив війнуУкраїні».

Сюди відноситься і елегантний евфемізм «підтримка Криму у цій війні (з боку Росії)», який використовує Денис Крнич, щоб не називати окупацію і анексію Криму справжнім іменем.

Російська пропаганда любить посилатися на угоду про розв’язання кризи, яку 21 лютого у присутності високих представників Польщі, Німеччини, Франції і Росії підписали тогочасний президент Янукович і опозиція з Майдану. (Нагадаю: 18 і 20 лютого сили безпеки вбили сотню учасників демонстрації, що стало шоком для всієї нації. Ці вбивства спонукали Януковича підписати угоду. Цього ж дні рішенням парламенту міліцію було відкликано з вулиць Києва для уникнення подальшого кровопролиття. Президент Янукович, напевне, побоявся, що він залишився без захисту і вже 22 лютого таємно втік в Росію. В такий ситуації угода від 21 лютого втратила всякий сенс і парламент перейняв керівництво країною).

За версією Дениса Крнича проросійський Янукович втратив владу не через те, що його скинув український народ, а тому що Захід «обманув» Путіна. Що тепер робити бідному Путіну?Зрозуміло, що він був «вимушений демонструвати свою волю», робить висновки журналіст («демонструвати волю» тут означає розпочати війну). Але ж заради Бога! Саме російський президент на відміну від інших відмовився 21 лютого завірити цю угоду своїм підписом, оскільки Кремль, здається, не бажав стабілізації ситуації в Україні. Чому тоді Москва настільки стурбована через пропалі домовленості? І головне питання: який діло взагалі має Путін до угоди між українською владою і опозицією, якщо він навіть цього не хотів, чому він мусить відчувати себе обманутим і яке він має право починати агресію? Чи він президент України? Ні! Однак, політичний аналітик «Слободне» такі нюанси навіть не помічає.

Саме таке принизливе відношення до України мене найбільше обурює в статті. Приведу декілька цитат: «Путін був примушений… сказати, що Росія ні за яку ціну не допустить «викрадення» України». «Путін примушений реагувати на приму загрозу національній безпеці Росії – тому що втрата України не прийнятне для Росії і росіян». «Україну не лише відривають від Росії, а намагаються це зробити в найгірший спосіб за прискореним сценарієм».

Тобто, Україна тут представлена не як суверенне і незалежна держава, яка сама вирішує свою долю, а як якась іграшка у грі суперсил, ще гірше, як іграшка, яка з повним правом належить Росії.

З цих же позицій журналіст роз’яснює і європейську інтеграцію України: «Оскільки перехід влади в руки сил із заходу України означає… прискорене підписання угоди з ЄС, а за деякий короткий час - і вступ України в НАТО». Європейська інтеграція моєї країни в інтерпретації Дениса Крнича сприймається як якийсь смертний гріх і підла зрада московського сюзерена. Чи він так саме сприймає і членство Хорватії в ЄС і НАТО?

Вимушений признати, що такі погляди щодо України і сьогодні характерні для багатьох російських правих і шовіністів, яких особливо багато існує у військових та без пекових структурах. Вони ще досі мріють про свій імперський міф, ще досі не змирилися з розпадом СРСР, вважаючи це якоюсь глупою історичною помилкою, яку можна виправити за допомогою війни. Саме вони розпочали і божевільно продовжують сьогоднішню агресію проти України і поставили цілий світ перед небезпекою великого конфлікту. Саме з ними солідарний і підтримує їх бачення автор «Слободне».

І наприкінці ще одна цитата зі статті, яка багато про що говорить: «Путін зрозумів, що євроатлантичне затягування Малоросії стає питанням найближчого майбутнього. Путін більше не мав можливості відступити, оскільки потрібно було терміново демонструвати рішучість».

Слово Малоросія є принижуюча для України назва, яка офіційно використовувалась в часи російських царів і яку самі українці ніколи не сприймали. Використовувати її означає не визнавати, що Україна є окремою державою, а українці окремий народ, який має власну мову, культуру і історію, оскільки Малоросія не може бути нічим іншим крім як невід’ємна частина Великоросійської імперії.

Справді для мене є дивним як вдалося хорватському журналісту 21-го століття проговорити мовою якогось російського імперського динозавра сторічної давнини? І як взагалі можливо, щоб цей журналіст так безсовісно поширює в Хорватії російські військову пропаганду? Як за мене, цим він також зраджує і власну країну, яка як і моя Україна здобула незалежність того ж 1991 року і повинна була в кривавій війні боронитися від «братніх обіймів» колишньої метрополії.

Олександ Левченко, Посол України в Республіці Хорватія