Європа не повинна повторити помилки кінця 30-их років ХХ століття
Збиття малайзійського літака з 298 пасажирами шокує не тільки величезною кількістю невинних жертв, але й своєю повною абсурдністю. Сотні мирних людей із різних країн світу, які навіть не знали, що пролітають над зоною бойових дій в Україні, несподівано гинуть, вбиті ракетою, яку випустили якісь кретини, оснащені найсучаснішою зброєю.
У війні, яку Росія веде проти України, майже все виглядає абсурдним.
Абсурдно, що країна, яка відіграла провідну роль у перемозі над фашизмом у 1945р., в типово фашистський спосіб окупує частину території дружньої держави, чим руйнує безпековий порядок, який Європа підтримувала протягом майже 70 повоєнних років.
Абсурдні як привід нападу на Україну (захист російськомовного населення від вигаданих «українських фашистів»), так і справжня мета агресії, а це - божевільна ідея відновлення Російської імперії.
Абсурдним виглядає й кепкування зі світової політичної спільноти шляхом цинічних запевнень, що Москва взагалі не причетна до агресії.
Гадаю, що іще в часи Гітлера слід було увести в політологічний обіг поняття політичного безумства, яке може охопити державного вождя, який передозувався владою. Якщо розглядати нинішні події через призму цього поняття, то всередині абсурду можна побачити строгу логічну схему, яка, щоправда, підпорядкована параноїдальній імперській ідеї.
Коли Путін окупував український Крим, шокована міжнародна спільнота відповіла рішучим осудом і першими м’якими санкціями. Крім того, Кремль попередили, що, якщо він нападе й на материкову Україну, на нього чекають серйозні економічні санкції. Мені здається, Захід був упевнений, що Росія ніколи не відважиться на щось подібне. Проте Росія відважилася. Спочатку російські спецпризначенці в уніформах без знаків розрізнення захопили державні будівлі в Донецьку та Луганську. До них незабаром приєдналися місцеві найманці, люмпени й авантюристи. Через кілька днів вони звідкілясь отримали сучасні автомати й почали нападати на гарнізони української армії.
Однак, коли Україна розпочала антитерористичну операцію, виявилося, що люмпени здатні тільки грабувати мирне населення, а на полі бою вони нікчемні. Росія вирішила перейти до більш гострих заходів. 25 травня, в день, коли Україна обирала нового президента, в Донецьк відкрито увійшли перші вантажівки з озброєними «добровольцями» з Росії. Відтоді російське вторгнення в Україну стало практично неприхованим, хоча офіційна Москва й далі прикидається, начебто не має з цим нічого спільного. Спочатку через кордон, який завжди був відкритий, рушили тисячі козаків, екстремістів, найманців і кримінальних елементів. Поряд з ними закидалися й загони професійних диверсантів. В Україну з Росії почали заїжджати колони бронетранспортерів, танків та іншого важкого озброєння.
Та попри все українське військо продовжило успішні дії, звільнило низку міст і стисло кільце навколо Донецька й Луганська. Це змусило Кремль піти на крок далі, причому на дуже загрозливий крок. Він передав у руки терористів найнебезпечнішу високотехнологічну зброю і збільшив число професійних військових, які діють в Україні.
11 липня ц.р. терористи відкрили вогонь по українських військових з реактивної системи «Град», яка спалює все живе на великій території. 30 наших військових загинуло, 93 отримали страшні поранення. 14 липня «повстанці» збили український літак Ан-26, який летів на висоті 6 тисяч метрів, 16 липня був збитий Су-25.
Ці події свідчать про те, що конфлікт увійшов у нову, більш серйозну фазу. Саме за умов цієї фази стало технічно можливим збиття малайзійського літака, який російська ракета наздогнала навіть на висоті 10 тисяч метрів.
Здавалось би, що ця трагедія є помилкою, простою випадковістю. Але ця випадковість жодним чином не є випадковою, і в рамках політичного безумства, коли напівосвіченні фанатики отримують високотехнологічні ракетні системи, повністю вкладається в абсурдну логіку цієї війни.
Збиттям літака з 300-ма невинними пасажирами російська сторона послала світу дуже серйозний сигнал: більше не йдеться про локальний конфлікт, війна загострюється і ніхто не зможе залишитись обіч, в небезпеці знаходитесь всі ви, ситуація може у будь-який момент вийти з-під контролю, так що можливим є й третя світова війна. Те, що це саме так, підтверджує і реакція Путіна на цю страшну трагедію. Він не лише не покаявся, а взагалі не зробив нічого для припинення конфлікту. Ще гірше, він заявив, що і надалі підтримуватиме сепаратистів на Сході України.
Смерть сотень європейців змусила ЄС невідкладно розпочати впровадження заходів з третього, економічного етапу санкцій. Україна вітає такі кроки, але разом з тим вважає, що всі передумови для імплементації цього етапу Москва вже давно створила. Європа дуже довго орієнтувалася на вербальні заяви Росії і намагалася не помічати реальної ситуації. А насправді вона є такою: керівниками двох сепаратистських псевдореспублік в Донецьку і Луганську є офіцери розвідувальних служб Росії, більшість їх військових також є громадянами Російської Федерації, які воюють російською зброєю, включаючи танки, реактивні «Гради» та протиповітряні ракети. Крім того, російська артилерія постійно обстрілює через кордон позиції української армії. Невже потрібне якесь окреме признання Путіна, щоб побачити, що вже не йдеться про сепаратистів, а саме про іноземну окупацію?
Я можу зрозуміти стриманість Європи, яка уникає ескалації конфлікту, а в той же час турбується про власні економічні інтереси. Але я вважаю, що прийшов крайній час для вибору між цивілізаційними цінностями, на яких засновано ЄС, та цінностями матеріальними. В цьому контексті хотів би згадати продаж Росії французьких військових кораблів «Містраль». Угода коштує більше мільярда євро, але ці «Містралі» повністю змінять баланс сил в Чорному морі на користь Росії, яка вже здійснила агресію на дві чорноморські держави – Грузію і Україну. Сумніваюсь, що розумно озброювати агресора, адже втрати можуть бути в сто разів більшими, ніж прибутки.
Європа не повинна повторити помилки з кінця тридцятих років ХХ століття. Для того щоб їх уникнути, потрібно взяти до уваги і факт політичного безумства.