Санкції діють ефективно

 

            У недільному номері газети «Ютарні лист» від 10 серпня ц.р. Посол Російської Федерації Роберт Маркарян дав велике інтерв’ю під назвою «Хорватська економіка страждатиме через бажання Заходу знищити Росію».

            Вже наступного дня я з великим задоволення прочитав в «Ютарньому» статтю журналіста Роберта Байруша: «Міністерство: Посол Росії повинен зважати на те, що він говорить». Хорватська дипломатія дала гідну відповідь на спроби Р.Маркаряна протиставити Хорватію та Європейський Союз, російській стороні рішуче було доведено до відома, що Республіка Хорватія є повноправним членом ЄС та співтворцем європейської політики підтримки територіальної цілісності України та введення санкцій проти Росії.

            Тим не менш, я хотів би допомогти хорватському читачеві впізнати, де у цій великій статті російського політика скриті найнебезпечніші дози інформаційної отрути.

            Перша знаходиться вже в заголовку – «бажання Заходу знищити Росію». В самому тексті можемо побачити тезу про «маніакальне бажання Заходу покарати Росію за її незалежну зовнішню політику». Повна брехня, яка фактично перетворює Захід в агресора, а агресора в невинну жертву. Тоді може і окупація Криму і війна на сході України є лише самообороною бідної Росії?

            Така перекручена логіка не є випадковою. Вона відображає основний геополітичний стереотип імперського та КГБ-істського мислення сьогоднішньої московської верхівки. Розпад СРСР, СФРЮ та всього соціалістичного блоку вона бачить лише крізь окуляри «західної змови». Майдан в Києві, боротьбу мільйонів українців за європейське майбутнє, підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС вона вважає лише спеціальною операцією Вашингтона і Брюсселя, метою якої є «відібрати» в неї найважливішого «васала» і таким чином зірвати оновлення Російської імперії. Саме ця маніакальна імперська ідея, так само як і неспроможність примиритися з фактом, що Україна є суверенною державою, підштовхнули Кремль до порушення всіх можливих міжнародних норм і угод та до нападу на мою країну. В цьому контексті твердження пана Маркаряна, що санкції ЄС «повністю неприйнятні та суперечать всім міжнародним нормам і правилам» справді звучать, як якийсь злий фарс.

            Не виглядає анітрохи краще і його заява про те, що Росію «невиправдано звинувачують у поставках зброї повстанцям на південному-сході України та в збитті малайзійського літака».

            Російський посол говорить неприховану брехню, і коли твердить, що мешканці Південного Сходу були вимушені взяти зброю, щоб захистити свою культуру, мову, традиції, а українська армія скидає на них фосфорні бомби і балістичні ракети.

            Пан Маркарян змішує грішне з праведним, і коли говорить про сутність конфлікту на Сході України. Проросійських повстанців він вважає не сепаратистами, а лише такими ж демонстрантами, як і ті, що вийшли на Майдан в Києві. Однак люди на Майдані не були озброєні і не вимагали розділення своєї країни. Повстанці ж на Сході озброєні до зубів та проголосили Донецьку та Луганську псевдореспубліки під російськими прапорами. Хорватам легко зрозуміти різницю, оскільки з таким самим успіхом можна поставити знак рівності між профспілковими демонстрантами на площі Бана Єлачича та бойовиками «Республіки Сербської Країни». 

            Але і це не вся правда. Як відомо, сепаратисти є громадянами якоїсь країни, які вимагають незалежності свого краю. Сепаратисти на Сході України, звісно, є, однак не вони є головним фактором конфлікту. Правда полягає в тому, що ядро керівництва самопроголошених утворень складають співробітники спеціальних служб Російської Федерації, головною силою армії бойовиків є спецпризначенці і найманці, які тисячами переправляються з Росії, і воюють вони російською зброєю, включаючи танки, бронетехніку, міномети та протиповітряні ракети, які збили малайзійський літак на висоті 10 тисяч метрів.

            А зараз хотів би процитувати пана Маркаряна: «Росія не є стороною конфлікту. Ця криза є внутрішньоукраїнською». І це є найбільш лицемірною брехнею Кремля. Москва за будь-яку ціну намагається представити міжнародній громадськості свою неоголошене вторгнення в Україну як громадянську війну всередині нашої країни. Тому Росія наполегливо грає роль сторони, що стоїть осторонь, а останнім часом навіть намагається виступати як миротворець.

            До намагань Москви перекрутити картину конфлікту належить і твердження пана посла про те, що криза «може бути вирішена шляхом встановлення діалогу між сьогоднішньої київською владою та представниками Південного Сходу України». Гарний трюк! Уявіть собі, що вас хтось б’є кулаком в голову, а на запитання «Чому ти мене б’єш?» відповідає: «Я тебе взагалі не б’ю, б’є оцей кулак, мусиш з ним вести переговори». Бойовики на Сході України є лише кулаком Москви, а кулак не може вести переговори.

            І наприкінці декілька слів про санкції. Головною метою всього інтерв’ю є залякати Хорватію економічними втратами та змусити її голосувати в ЄС проти санкцій. «Якщо хтось думає, що санкціями може Росію кинути на коліна, глибоко помиляється», стверджує російський посол. Однак, вся його стаття свідчить про те, що санкції діють і діють ефективно. Я переконаний, що саме міжнародні санкції досі стримували Москву від того, щоб розпочати велику війну з метою завоювати Україну.                                          

,