«Я – Волноваха»

Світ ще й досі перебуває в шоку від убивства французьких журналістів, яке сталося 7 січня в Парижі, а міжнародний тероризм, цього разу проросійський, знову вчинив жахливий злочин, що забрав життя тринадцятьох мирних українських громадян та завдав поранень іще шістнадцятьом.

13 січня на Сході України рейсовий автобус перевозив пасажирів зі Златоустівки до Донецька. Коли він знаходився на трасі поблизу міста Волновахи, яке перебуває під контролем українських сил, проросійські терористи несподівано відкрили вогонь з установки «Град» - потужної ракетної зброї, здатної знищити все живе на великих площах. У центрі вогняного урагану опинився автобус з ні в чому не винними пасажирами. Встановлено, що «Град» стріляв з міста Докучаєвськ, яке зараз контролюють російські війська та проросійські сепаратисти, так що їхнє заперечення провини виглядає абсолютно цинічним. Загибель мирних людей неможливо представити і як «побічні втрати» воєнного конфлікту, адже в районі, де впали 40 реактивних снарядів, немає українських військових частин, тобто жертвами обстрілу могли стати тільки цивільні.

Важко пояснити мотиви цього безумного злочину, але тероризм є безумним за своєю природою. Безумним є й уся ця війна, яку путінський режим розпалив на Сході України в надії відновити Російську імперію. Фактом лишається те, що проросійські сили кожного дня порушують крихке перемир’я і кожен день забирає нові жертви, в тому числі й серед цивільного населення.

На жаль, особливість масової свідомості така, що з часом вона звикає до жахіть війни у якійсь іншій країні й починає сприймати їх як рутину, поступово втрачаючи до них інтерес (а саме це й потрібно агресорові). Але ж щоденний тероризм – це ще більше зло, ніж поодинокий терористичний акт, а смерть безневинних людей ніяк не може стати звичною річчю.

Світ має рішуче засудити злочини російських та проросійських військових формувань в Україні. Київ закликав міжнародну спільноту визнати так звані ДНР та ЛНР терористичними організаціями. Переконаний, що це було б точним визначенням їхньої сутності.

Кілька днів тому в Книзі жалоби у Посольстві Франції я написав: «Я – Шарлі». Сьогодні, в День скорботи за безневинними жертвами терористичного акту в Україні, я, як і тисячі моїх співвітчизників, кажу: «Я – Волноваха».

Олександр Левченко, Посол України в Республіці Хорватія