24 серпня Україна святкує 20 років незалежності, яку здобула у 1991 році після розпаду Радянського Союзу. Після двох десятиріч важких та болючих змін сьогоднішня Україна позиціонується як ключовий геополітичний ланцюг, який поєднує Схід і Захід. У фокусі уваги Україна опинилася й після нещодавнього арешту колишнього прем’єра Ю.Тимошенко, яку звинувачено у зловживанні владою, що засудили західні країні.
Україна є першою країною-членом ООН, яка визнала незалежну Хорватію, невдовзі після чого обидві країни встановили дипломатичні відносини. Все це було приводом для розмови з Послом України в Республіці Хорватія О.Левченком.
— Україна в цьому році відзначає 20 років незалежності. Що змінилося протягом цих двох десятиріч без Радянського Союзу?
— «Впевнений, громадянам Хорватії, яка сама в цьому році святкує таку ж визначну дату, дуже добре знайомі всі виклики і феномени становлення державності, пробудження національної свідомості та відродження власних традицій»
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі. Від тоді, Україна пройшла не простий, але цікавий шлях перетворення з пострадянської на незалежну європейську державу. Впевнений, громадянам Хорватії, яка сама в цьому році святкує таку ж визначну дату, дуже добре знайомі всі виклики і феномени становлення державності, пробудження національної свідомості та відродження власних традицій.
Перше двадцятиріччя української незалежності збіглося у часі зі складними трансформаційними процесами, пов’язаними із переходом від двополюсного світу до нового світового ладу. Україна «переболіла» усіма хворобами держав у процесі становлення і трансформації - пережила болісний перехід від соціалістичної до ринкової економіки, упровадила принципи демократії та розбудувала незалежні інституції.
Результатами розпаду СРСР стали припинення економічних відносин між колишніми республіками та стрімке падіння рівня життєвого стандарту. Тоді зарплатня в Україні, колись найбільш розвинутій республіці СРСР, становила лише 10 доларів на місяць. Друге десятиріччя, яке було набагато кращим від попереднього, принесло й швидкий темп розвитку економіки і зростання життєвого стандарту. Звичайно 2009 рік був важким через світову економічну і фінансову кризу. Падіння темпу розвитку господарства в Україні тоді становило набагато більше, ніж в Хорватії – 14%.
Реакція виборців була блискавичною. Обрані нова влада, новий Президент держави, нова коаліція в Парламенті. Вже у 2010 році сталося зростання ВВП на 4,2%, а в 2011 році очікуємо 5,5%. Вдалося скоротити дефіцит Державного бюджету з 15% до 5%.
Україні сьогодні вдалося позиціонувати себе як зростаючу, стабільну, економічно перспективну частину Європи, яка подолала період політичного розбрату і увійшла у новий відрізок європейської історії як геополітично ключова ланка, що об’єднує Схід та Захід континенту. Таке внутрішнє становлення та міжнародне позиціонування України є метою та амбіцією нашої держави. А також першою причиною того, чому Україна важлива не лише на національному та регіональному, а й на загальноєвропейському рівні.
— Які сьогодні головні пріоритети Вашої держави? З якими проблемами стикається Україна?
— «Україні сьогодні вдалося позиціонувати себе як зростаючу, стабільну, економічно перспективну частину Європи, яка подолала період політичного розбрату і увійшла у новий відрізок європейської історії як геополітично ключова ланка, що об’єднує Схід та Захід»
Після виборів 2010 року в українському політичному житті припинилася патова ситуація, з’явилася впливова сила, зацікавлена в реформах і здатна на них. Новий Президент та новий уряд України, прийшовши до влади у 2010 році, поставили перед собою амбітні цілі – масштабну програму модернізації країни, яка до кінця 2011 року охопить реформами 21 напрям життєдіяльності країни.
Проголошена програма економічних реформ на 2010—2014 роки. Започаткована адміністративна реформа. Радикально скорочується бюрократичний апарат. Триває дерегуляція цілих галузей національної економіки. На підході - земельна, пенсійна, судова, територіально-адміністративна реформи, ухвалення пакета законів про боротьбу із корупцією тощо.
Ухвалений давно очікуваний закон про функціонування внутрішнього ринку газу. Україна вступила до Європейського Енергетичного співтовариства. Значна увага в Україні приділяється покращенню інвестиційного клімату. Вперше в історії України впливові політичні фігури – опозиційні та владні – справді зрозуміли, що за корупційні дії не лишатимуться безкарними.
В цілому, зміст і загальний напрям сьогоднішніх реформ визначатимуться прагненням України стати у майбутньому членом ЄС, тобто політикою європейської інтеграції.
Сила та ефективність цих реформ залежатимуть, у тому числі, від здатності України будувати партнерські відносини зі своїм геополітичним оточенням, насамперед із Росією. Це — мотор і джерело нашої економічної дієздатності. Відповідно, російський та європейський напрям зовнішньої політики України — це інтегральні складові одного процесу, який називається „рух уперед“.
— В якій фазі знаходяться відносини України з ЄС і як би Ви описали нинішні відносини з Росією?
— У відносинах з Європою маємо дві мети. Перша, це безвізовий режим. Тут ми рухаємося у доброму напрямі, вже триває імплементація Плану дій з лібералізації візового режиму з Євросоюзом. У перспективі стратегічною метою України є встановлення повного безвізового режиму з країнами ЄС. Сьогодні лише 4% українців отримують відмову у шенгенській візі. Тому страх від хвилі нелегальних мігрантів з України немає аргументів.
Другий пріоритет у діалозі з Брюсселем є підписання в цьому році Угоди про асоціацію, включаючи створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі. І вже тільки після цього наступний крок – відкриття передвступних переговорів. Виглядає, що їх не буде менше, ніж в Хорватії. Маємо узгодити своє законодавство із 50% європейського законодавства, якщо хочемо підписати угоду про ЗВТ, як невід’ємну частину Угоди про асоціацію. Це нелегка задача, оскільки після повної лібералізації ринку велика частина українських підприємств матиме потребу у швидкій і докорінній модернізації.
«У рамках політики перезавантаження Захід відмовляється від погляду на Україну як інструмент посилення або послаблення Росії, а Україна також відмовляється від такого погляду на себе. Проте і певні політичні сили в Росії повинні перестати сприймати Україну як інструмент посилення або послаблення Заходу»
В умовах політики перезавантаження Захід відмовляється від погляду на Україну як інструмент посилення або послаблення Росії. Сама Україна також відмовляється від такого погляду на себе. Проте і певні політичні сили в Росії повинні пройти свою частину шляху та відмовитися від погляду на Україну як інструмент посилення або послаблення Заходу. Справжнє українсько-російське партнерство може базуватися тільки на усвідомленні, що Україна і Росія важливі одна для одної самі по собі, а не як інструмент у реалізації тих чи інших геополітичних планів.
Проте інша річ є для України безальтернативною: партнерство з Росією. Росія завжди буде поруч із нами. Вона завжди посідатиме особливе місце і у нашому геополітичному оточенні, і у світовій політиці в цілому. Вона завжди займатиме особливе місце в серцях мільйонів українців, які бачать її як братську країну.
— Україна була першою державою – членом ООН, яка в 1991 р. визнала незалежну Хорватію. З того часу встановлені дипломатичні відносини двох держав.
Не лише Україна як перша держава-член ООН визнала незалежну Хорватію. Хорватія теж була однією з перших держав, які визнали незалежність України в грудні 1991 року. Опираючись на ґрунтовні історичні та археологічні дослідження про поселення Білих Хорватів, які у 7 ст. переселилися з території Західної України на сучасні хорватські землі, історики допускають можливість того, що колись ми, ймовірно, були одним-єдиним народом. Впродовж 20 років незалежності наших держав відбулася ціла низка політичних, економічних та культурних контактів. Лише в цьому році у березні реалізувався офіційний візит Голови Українського Парламенту Володимира Литвина до Хорватії, а хорватський президент Іво Йосипович у квітні ц.р. взяв участь у Конференції донорів у Києві з приводу 25 річниці трагедії на ЧАЕС.
У березні ц.р. був урочисто відкритий пам’ятник українському письменнику Івану Франку в хорватському місті Ліпік та відкрита аудиторія ім. Тараса Шевченка на філософському факультеті Загребського університету. Хорватські художники зі Спілки художників РХ (HDLU) у квітні ц.р. провели успішну виставку в Києві, а симфонічний оркестр Загребської філармонії у червні ц.р. реалізував свій прем’єрний виступ в Україні.
Світова фінансово-економічна криза торкнулося як Україну так і Хорватію. Результатом стало різке падіння двостороннього обороту у торгівлі товарами і послугами. Так, по відношенню до 2008 року цей показник зменшився майже у 4 рази, в тому числі експорт з України – у 10 разів, імпорт в Україну – у 1,5 рази. Протягом 2010 року та у першій половині 2011 року відбувається поступова активізація взаємної двосторонньої торгівлі, посилення інтересу до взаємовигідного партнерства та відновлення бізнес контактів.
Обсяги прямих інвестицій з Хорватії в економіку України складають 5909,1 тис. дол. США. Це не багато, але ми маємо великі резерви щодо можливості значного збільшення взаємних інвестицій. Дуже важливим є туризм. Третій рік поспіль хорватський уряд скасовує візовий режим для українських громадян у період з 01.04 до 01.11. Це мало свій позитивний вчинок. Скажімо, у 2009 році на відпочинок в Хорватію приїхало близько 35000 українських туристів, у 2010 р. - 51000, а зараз очікуємо щонайменше 75000. Чисте море, дуже приємне оточення дозволяють українцям почуватися як вдома.
Окрема увага приділяється судовому процесу над колишнім прем’єром Ю.Тимошенко, яка стверджує, що мова йде про політичне переслідування
«Теза про «політичне переслідування» колишнього прем’єра нeмає аргументів»
У так званих резонансних справах в Україні існують політична і правова сторони. Суд має намір встановити виключно юридичну відповідальність особи у рамках законодавства. Основними принципами демократичної держави, яка зараз розбудовується в Україні, є верховенство права, презумпція невинуватості і невідворотність покарання. У цьому контексті Президент України підкреслив безособистісний характер принципу верховенства права, а також власну зацікавленість у гласності та відкритості процесу над Ю.Тимошенко, яка на жаль обрала не правову, а політичну стратегію захисту.
Теза про «політичне переслідування» останньої немає жодних аргументів. Як приклад, хочу зауважити, щоу впровадженні в Україні знаходиться вже 360 кримінальних справ не тільки проти посадових осіб колишнього уряду, а й проти офіційних осіб, які й сьогодні знаходяться при владі.
Окремо хотів би наголосити, що загалом, удосконалення судової системи в Україні, яка повинна стати ефективною, справедливою і доступною для кожного громадянина, як і боротьба з корупцією є одним з найголовніших пріоритетів нашої держави, у тому числі в контексті пристосування законодавства до вимог Євросоюзу. Сподіваюсь, що досвід Хорватії у цій сфері, передусім у реформуванні системи правосуддя згідно з вимогами 23 переговорної глави, стане для нас корисним.