• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Hrvatski
  • Стара версія
Стаття Посла України в Хорватії Олександра Левченко в газеті «Задарський лист» від 24 січня 2015 року: "Врятуйте Надію Савченко"
Опубліковано 24 січня 2015 року о 13:38

Врятуйте Надію Савченко

Надія Савченко. Я хотів би щоб весь світ знав ім’я цієї української героїні, дівчини-воїна, яка силою духа сильніша за багатьох військових чоловіків. Вона була відомою в Україні і до війни, як єдина жінка, яка змогла пробити усі забобони і стати старшим лейтенантом української військової авіації.

Коли минулого року Росія анексувала Крим і розпочала агресію на сході України Надія не чекала поки її військову частину відправлять на передову, а вступила у піхотний добровільний батальйон «Айдар», який боровся з проросійськими сепаратистами у Донецькій та Луганській областях. Саме тут 18 червня вороги захопили її в полон, коли вона намагалася витягнути поранених з поля бою. Саме тут розпочалася найголовніша і найскладніша битва в її житті.

Вже наступного дня в інтернеті з’явилося відео її допиту. І це було великою помилкою російської пропаганди. Замість картинки страху і приниження, на відео було продемонстровано зразок мужності і гідності. На питання російського розвідника «Скільки сил зараз нам протистоїть?» Надія з гідністю відповіла: «Думаю, що вся Україна». А в кінці зовсім спокійно заявила: «Ви мене не випустите, ви мене вб’єте. І уб’ють мене ваша російська влада за звинуваченнями, які мені приписують». Так, в один день вона стала національною героїнею і символом українського бойового духу.

Однак, кремлівські політтехнологи не відмовились від ідеї використати Надію Савченко у своїх пропагандистських іграх. За деякий час виявилось, що вона знаходиться у в’язниці міста Вороніж на території Росії. Як вона туди потрапила? Російське «правосуддя» заявило, що вона сама нелегально увійшла в Росію як біженка і вже на російській території її було затримано під час перевірки документів. Повний абсурд! Всі бачили, що вона є військовополоненою та справжньою українською патріоткою. Що їй було б потрібно на території окупанта?! Пізніше, коли український консул домігся зустрічі з нею Надія розповіла, що її в наручниках і з мішком на голові довго везли з Луганська, змінили 6 автомобілів аж поки вона не опинилася у російській в’язниці.

Такі дії, без сумніву, є грубим порушенням міжнародного права. Надія Савченко на українській території потрапила в полон представників незаконних військових формувань, тобто терористів. Навіть якщо вони нелегально перевезли її до сусідньої Росії, яка ще й досі офіційно невизнає свою причетність до конфлікту, тоді б така «нейтральна» Росія повинна була б її негайно повернути в Україну. А якщо ні, тоді йдеться про викрадення та підтримку тероризму.

Наступним крок російської Феміди був ще більш абсурдним. Савченко звинуватили у тому, що вона, начебто, коригувала вогонь українських мінометів, від якого загинули два російських журналіста. Насправді журналісти загинули під час висвітлення нападу групи проросійських терористів на українських військових і Надія немає до цього жодного стосунку, оскільки не була навіть поблизу того місця. Звідки взялося таке незрозуміле звинувачення? Просто Москві було потрібно хоч якось пов’язати Надію з нанесенням ушкоджень російським громадянам. Російських військових на сході України воює і гине тисячами, при цьому це «неофіційно», оскільки «матушка Росія» не сміє визнати їх смерть. А ось журналісти, це вже зовсім інша річ!

Так розпочався повністю сфальсифікований судовий процес. Суд без правди, без доказів, без логіки та без будь-яких шансів на успіх. Але російське правосуддя, здається, про це навіть і не турбується, оскільки для нього важливіше виконати політичне замовлення. А взагалі це вже стара традиція, яка почалася ще за сталінських часів, коли мільйони були засуджені на розстріл і табори за найабсурднішими звинуваченнями.

Україна докладає максимум правових і дипломатичних зусиль щоб звільнити свою героїню. Про це говорили під час переговорів у Мінську, про це йшлося й в ООН та у всіх столицях світу, численні масові акції проходять в Україні та в інших країнах.

На парламентських виборах, які пройшли в Україні у жовтні, Юлія Тимошенко поставила ім’я Надії Савченко першим номером у списку своєї партії, сподіваючись, що статус депутата допоможе їй вийти на свободу. Крім того Надія стала членом української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Таким чином сьогодні ми маємо безпрецедентний випадок: одна держава-член Ради Європи без будь-якої причини тримає в полоні депутата ПАРЄ іншої країни, що знову ж таки є абсурдом міжнародного рівня.

Але Москва на це не реагує, оскільки своїм нахабством і надмірністю сама себе завела у глухий кут: довести вину не може, а якщо поступиться – «втрачає обличчя». Владімір Путін на великій прес-конференції у грудні з особливим цинізмом відіграв демократичний підхід заявивши, що Савченко буде звільнена якщо так постановить суд, однак, якщо провину буде доведено тоді її буде відправлено до в’язниці. Відповідь Путіна засвідчила лише одне: він прекрасно володіє деталями цього випадку, що свідчить про те, що весь цей правовий фарс відбувається за його особистої згоди.

У знак спротиву проти свавілля російської влади Надія Савченко ще 13 грудня розпочала голодовку. Таким чином вона голодує вже більше 40 днів, а це вже винятково небезпечно для життя. Знаючи її сталевий характер Надія не відступить. Для того щоб і хорватський читач відчув силу духу цієї української дівчини приведу декілька рядків з її листа до співвітчизників.

«Я вирішила боротися на єдиний доступний мені спосіб – голодувати. Однак я б не хотіла щоб ви за мене дуже боялися. Дякую Богові, моєму генетичному коду і батькам, здоров’я в мене як у космонавта. Я витримаю! А ваша участь у моїй долі в цьому мені допоможе. Кожен, хто хоча б один раз на день подумає про мене добре, додасть мені віри і сил, а кожен хто подумає погано – упертості і злості».

«Ну не живе людина, яка народилася вільною, а не рабом, в неволі! Неживе, особливо якщо вона невинна!»

«Рішення голодувати я прийняла самостійно, ніхто мене до цього не спонукав і не змушував. Дала слово і до дня повернення мене в Україну, або до останнього дня життя в Росії я його не порушу. Оскільки чого тоді варті мої слова!».

«Слабкою я ніколи не була і не буду! Силу духу мого не зламати. Головне духом вистояти, а фізична сила відновиться. А якщо Богу буде потрібно інакше, ну що ж … Втрата одного бійця це звичайно велика втрата, але ж це ніяк не програна війна! Україна переможе!».

26 січня в день коли Надія вперше мала брати участь в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи, українці і друзі України у багатьох країнах проводять акції солідарності з Надією Савченко. Я хотів би щоб весь світ знав її ім’я і її врятував.

 

Олександр Левченко, Посол України в Республіці Хорватія

                                   

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux