11 лютого у телевізійній програмі «Відкрито» (http://www.hrt.hr/enz/otvoreno/) йшла цікава дискусія про ситуацію в Україні.

Оскільки з деякими позиціями я не згоден, а деякі так звані факти були відверто брехливі, тому хотів би надати власний коментар.

Відразу скажу, що в мене немає жодних зауважень до професора Твртка Яковини, хоча я міг би дискутувати з ним щодо деяких питань. А хорватському депутату в Європейському парламенті Андрію Пленковичу, який виходив на відеозв’язок зі Страсбурга, можу тільки аплодувати стоячи. Можливо, я дещо суб’єктивний, адже його позиція є виразно проукраїнською. Але не треба забувати, що пан Пленкович є Головою делегації ЄП в Україні, тобто про всю ситуацію він знає не з чуток і саме від нього можна очікувати найкомпетентніших оцінок.

Деякі зауваження в мене є до «історичної довідки» про події в Україні протягом минулого року, яку підготував журналіст Марко Стричевич. По-перше, він стверджує, що Україна «ідеологічно поділена» на Захід, який тяжіє до Європи, і Схід, який бажає повернутися до СРСР. Це жахлива примітивізація справжньої ситуації. Якби все було так, то російська армія вже б захопила півкраїни, а не частини двох областей біля своїх кордонів. Найгірше те, що така спотворена картина представляє війну в Україні майже як природне явище. Але ж цю війну було насаджено ззовні і вона б не протривала ні дня без прямої підтримки Росії.

Марко Стричевич також заявляє, що до влади в Україні «силою, а не на демократичних виборах» прийшли радикальні, націоналістичні сили. Дивно, адже весь світ знає, що до влади в нашій державі прийшли проєвропейські демократи, які протестували на Майдані проти авторитарного режиму Януковича. А що стосується виборів, то журналіст мав би знати, що минулого року в Україні відбулись і президентські, і парламентські вибори. Щоб не витрачати час, скажу тільки, що «довідку», з якої можна довідатися про те, чого насправді не було, важко назвати «довідкою»!

Однак найбільше зауважень я маю до пані професорки Єлени Юришич. У кожному її реченні була хоча б крапля антиукраїнської отрути, кожне твердження було хоча б трохи вивернуте на проросійський бік. Усі погляди, які вона озвучила, по суті є вільним перекладом на хорватську мову головних позицій російської пропаганди.

Наведу найбільш одіозні її, а чи все-таки російські тези:

-                     З обох боків воюють українські громадяни. Сепаратистські збройні формування складаються на 40% з місцевих росіян, а всі решта є українцями, «які захищають свій дім».

Примітка щодо «захисту свого дому» насправді означає виправдання заколотників, а українську армію подає як агресора, причому на своїй власній території.

Твердження, що в Україні йде громадянська віна і українці б’ються з українцями, а Росія до цього взагалі не причетна, є базовим пунктом усієї російської пропагандистської конструкції. Насправді основу всіх сепаратистських сил складають загони російської армії без національних ознак на уніформі та тисячі т.зв. «добровольців», які приїхали з Росії. Місцеві ж бойовики, байдуже, чи є вони етнічними росіянами чи українцями, служать лише ширмою для прикриття агресії Кремля.

-                     Мобілізація в Україні провалилася. Цілі села тікають за кордон від призову. Народ розуміє, що ця війна не має сенсу.

Втеча цілих сіл є одним з типових яскравих прикладів брехні, яку постійно продукують російські ЗМІ. Український народ, від імені якого зненацька почала говорити пані Юришич, справді вважає безглуздим, абсурдним, і навіть злочинним путінський напад на Україну і готовий боронити свою Батьківщину. Сьогодні в Україні добровольчий і волонтерський рух анітрохи не менший, ніж той, який був у Хорватії 24 роки тому.

-  Порошенко переміг на президентських виборах, обіцяючи мир, але в Україні і в українському парламенті сильна партія війни.  

Нарешті пані професор викрила справжнього винуватця цієї кривавої трагедії! При цьому її зовсім не бентежить, що не українці напали на російську територію, а якраз навпаки, і що навіть теоретично палієм війни не може бути той, хто намагається прогнати окупанта зі своєї країни.

-  Батальйон «Азов», до якого приєдналися декілька хорватських добровольців, це не регулярна військова одиниця, а всього-на-всього приватна армія олігарха і губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського. Таких приватних армій нібито є багато з обох боків.

Спеціаліст не володіє інформацією. «Азов» було створено як добровольчий загін на початку російської агресії, але вже давно він увійшов до складу регулярної Національної гвардії України. Хотів би зауважити, що протягом всієї передачі українським олігархам було присвячено занадто багато уваги, висунуто навіть версію, що війна взагалі виникла як результат конфлікту українських олігархічних кланів, що, звісно, є напусканням інформаційного туману.

Наприкінці Єлена Юришич дала короткий геополітичний аналіз в суто московському стилі, Відповідно до нього, у всьому замішані США, які начебто намагаються обмежити не тільки повернення Росії на світовий рівень, але й Європейський Союз, перевівши його з дешевого російського газу на дорогий американський.

Якась вивернута логіка, згідно з якою Росія перетворюється з агресора на жертву підступних американців, а Європа, якби вона була розумнішою, мала б стати ще і союзником Кремля!

Чому я стільки уваги приділив пані Юришич? Тому що вона досить часто виступає в ЗМІ і на різних зборах мало не як головний хорватський експерт щодо України. Коли її так представляють, громадськість може подумати, що вона подає якийсь об’єктивний науковий аналіз, проте саме тут і криється обман. Було б більш чесно, аби під час телепрограм і дискусій ведучі відрекомендовували пані Юришич як речника путінської пропаганди.     

                   

,