Стаття Посла України в Хорватії Олександра Левченка для журналу «Голос народної дипломатії» вісника Координації хорватських товариств дружби

ДРУЗІ ПІЗНАЮТЬСЯ В БІДІ

Народна мудрість каже: друзі пізнаються в біді. І зараз прийшов справжній час, коли українці бачать, хто для них – друг і брат, а хто – ворог. Бо зараз Україна опинилася у великій біді: Росія, яку ми завжди вважали братньою країною, розпочала проти нас збройну агресію, анексувала півострів Крим і розв’язала війну в наших східних областях.

Напад світової суперсили застав нас непідготовленими в драматичний час демократичної революції на Майдані і  став загрозою для самого існування незалежної України. Нас врятували друзі з цілого світу.  Міжнародна демократична спільнота  відразу рішуче засудила інтервенцію, а політичний тиск і відчутні економічні санкції, які послідували за цим, примусили агресора стати обережнішим.

Хорватія географічно не є великою країною, але серед друзів України вона, без сумнівів, займає особливе місце.

Наша міцна дружба базується не тільки на спільному походженні (хорвати в 7 ст. прийшли до нової батьківщини на Адріатиці саме з західноукраїнських земель), але й на неймовірній схожості історичних доль українського і хорватського народів. І після роз’єднання 1400 років тому ці долі продовжують буквально копіювати одна одну. В ранньому середньовіччі і хорвати, і українці створили свої незалежні держави, але втратили їх. Впродовж століть обидва народи боролися за збереження своєї ідентичності, а свою державність здобули в тому ж 1991 році. Не дивно, що Хорватія в ті дні одною з перших визнала Україну, а Україна була серед перших держав-членів ООН, які визнали Хорватію.

Єдина відмінність була в тому, що Хорватія за свою незалежність була змушена воювати відразу ж, а до нас війна прийшла на 23 роки пізніше. І тут знову шокує схожість цих воєн, - так, ніби їхній сценарій писала одна й та ж рука.

В обох випадках створюються сепаратистські псевдо-державки на чужій території, а власні нацменшини використовуються зі злочинною метою. В обох випадках збройний напад не визнається агресором офіційно, присутні наполегливі спроби показати війну як внутрішній громадянський конфлікт. Поширені масові пропагандистські диверсії, де жертву звинувачують у фашизмі та націоналізмі.

Тому Хорватія, може, більше відбудь-кого іншого розуміє суть сьогоднішніх подій в Україні і її симпатії, безсумнівно, на стороні України. Це стосується і політиків, і ЗМІ, і звичайних людей.

 З самого початку російської агресії офіційний Загреб послідовно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Вже 14 березня 2014 р. МЗС РХ виступило з відповідною заявою, а 27 березня Хорватія стала співавтором надзвичайно важливої для України Резолюції ГА ООН. Хорватія підтримує Україну і в інших міжнародних організаціях – НАТО, ОБСЄ, Раді Європи, але найбільш важливим є її роль в ЄС. Як повноправний член ЄС Хорватія активно бере участь в прийнятті всіх рішень ЄС  щодо зупинення російської агресії, включно з введенням політичних і економічних санкцій. Особливо  в цьому напрямку я б відзначив внесок хорватського представника в Європарламенті, Голови парламентської делегації Європарламенту в Україні Андрея Пленковича.

Також хочу розповісти про ще одну унікальну і дуже благородну допомогу, яку Хорватія надала Україні.

Наше Посольство виступило з ініціативою щодо відпочинку і реабілітації на Адріатичному морі українських дітей - переселенців з захоплених війною територій та дітей, чиї батьки загинули під час збройного конфлікту.

Хорватська Адріатика – це дійсно рай на землі. І ми відчували своїм моральним  обов’язком привезти сюди якомога більше українських дітей, які пройшли крізь пекло війни. Посольство вже й раніше приклало чимало зусиль для налагодження дружніх зв’язків між українськими областями і хорватськими жупаніями. Отож, цього літа ми звернулись до жупаній і міст, які мають побратимські відносини з Україною.  Загребська, Бродсько-посавська, Вараждинська, Приморсько-горанська жупанії, і місто Загреб - ніхто нам не відмовив. Після цього ми повідомили про таку можливість нашим областям, які й сформували групи дітей та фінансували дорожні витрати.

Також велику фінансову підтримку надав колишній хорватський футболіст, теперішній FIFA менеджер Івіца Піріч, який за свій рахунок прийняв 300 українських дітей у Трогірі, Макарскій та Вепріцу.

Таким чином, впродовж цьогорічного літнього сезону Посольство за допомогою своїх хорватських друзів організувало перебування в Хорватії 600 українських дітей. Звичайно, перша і головна мета – це їхнє оздоровлення і психологічна реабілітація, але я впевнений, що в цьому випадку мова йде і про виховний а, якщо хочете – і про політичний вимір. Всі ці діти вперше побачили Європу, а про те, що  таке «русскій мір» вони вже відчули на власній шкірі. Я впевнений, що всі вони виростуть справжніми патріотами України і назавжди залишаться справжніми друзями Хорватії.

Тому наша дипмісія також організувала дітям численні зустрічі з багатьма відомими особами у Хорватії. Їх відвідали, зокрема, численні представники регіональної та місцевої влади, а також Президент Республіки Хорватії (2000-2010 рр.) і Голова хорватсько-української групи дружби Стєпан Месич.

Користуючись цією нагодою хотів би від щирого серця подякувати всім, хто долучився до реалізації цієї благородної гуманітарної акції.

І наприкінці, повертаючись до відомої народної приказки, хотів би сказати: якщо друг пізнається в біді, то Хорватія, без сумніву, - наш щирий і надійний друг.

Посол України в Республіці Хорватія

Олександр Левченко