Росія на Сході України хоче створити державу у державі
У лютому-березні 2016 року відзначаються річниці перемоги Майдану і втечі колишнього президента Віктора Януковича, анексії Криму та Мінських домовленостей про примирення на Сході України.
Так, це доленосні події, які змінили життя України і всього світу, говорить Олександр Левченко, Посол України в Загребі. Перемога Майдану стала великим тріумфом українського народу, який піднявся на захист демократії, державної незалежності та свого європейського вибору.
Для Кремля перемога Майдану означала, що Україна назавжди зникне з їхньої орбіти. Отже він пішов ва-банк, намагаючись досягнути своєї мети відкритою агресією. Слідує анексія Криму і окупація частини території Донбасу, жорстока боротьба і тисячі нових жертв.
Але через ескалацію конфлікту у Сирії та участь Росії у антитерористичній коаліції Україна відійшла на другий план.
Так, частково ви маєте рацію. Ситуація навколо Сирії та міграційна криза, яка потрясає Європу, трохи витіснили Україну з заголовків ЗМІ. Але злочин залишається злочином, незалежно від того, як багато про нього говорять. А говорити ще й як треба, бо Росія має звичку здійснювати новий напад, як тільки світ забуде про попередній. Ви пам’ятаєте російську війну проти Грузії 2008 року? Чи трапилася б нинішня агресія, якби Росії не вибачили тодішню?
Але я не думаю, що ЄС вирішення російської проблеми відклав на потім. У Москві хотіли б, щоб з часом всі звикли і примирилися з « наявним станом справ», але вони помиляються. Бо йдеться про політичне розбійництво у самому центрі Європи, безсоромне порушення усіх міжнародних норм і угод, причому ядерною наддержавою, яка, між іншим, відповідно до міжнародних зобов’язань є першим гарантом територіальної цілісності України.
Чи може Україна стати жертвою війни у Сирії з огляду на російську участь у міжнародній антитерористичній коаліції, тим більше, що тема Криму у розмовах Володимира Путіна зі світовими лідерами виникає все рідше або взагалі не згадується?
Без сумніву, Москва, втрутившись у війну у Сирії, у тому числі, мала на меті відвернути увагу від проблем своєї агресії в Україні та нав’язатися Заходу у союзники, щоб вирватися з міжнародної ізоляції та економічних санкцій. Інша річ, що росіяни у Сирії бомбардують не ІДІЛ, а опозицію до свого протеже Асада.
Що стосується теми Криму, то я вже казав, що вона хоча дещо витіснена з медіа, не зникла з міжнародного порядку денного. Особисто я вважаю, що Крим є найважливішим питанням європейської безпекової проблематики. Це питання непорушності кордонів. Не можна допускати винятків, інакше все може статися. Всі потім зможуть посилатися на «кримський виняток». Зараз питання деокупації Криму знову актуалізується. Зокрема, про це йтиме головна дискусія у форматі Женева плюс, який ініціювала українська сторона. Крим знову стає темою номер 1 європейської безпекової політики
Як Ви вважаєте, наскільки сильна буде підтримка Брюсселем України, бо позиція країн ЄС щодо Росії і санкцій, уведених через Україну, досить різна і все частіше можна почути, що треба бути більш поблажливими до Москви, а із Брюсселя звучить і критика щодо того, що відбувається у Києві.
Будьмо відверті, російські лідери, з огляду на специфічність їхньої базової професії, переговори розглядають лише як можливість обманути суперника, а його готовність до компромісу сприймають як слабкість або дурість. Тому санкції це єдине, що справді впливає на Кремль і може забезпечити успіх переговорів. Немає нічого дивного в тому, що головні зусилля в усіх можливих напрямках він спрямовує саме на скасування санкцій. З цією метою активує у Європі всіх своїх прихильників, намагається купити політиків, бізнесменів і журналістів, проводить сильну пропагандистську кампанію. Головний її трюк полягає у «забуванні» причини санкцій (а це зовнішня агресія Росії) і наголошенні на фінансових збитках, які несуть обидві сторони. Це впливає на тих, хто має ділові зв’язки з Росією, але не на серйозних політиків.
Що стосується зауважень Брюсселя Києву, то ми союзники і партнери, які все говорять відкрито. Думаю, що в цій дуже важкій і небезпечній ситуації інакше і бути не може. І ще один важливий нюанс: ми не тільки європейські учні, ми ще й європейські захисники.
У будь-якому випадку перемир’я на Сході України в цілому дотримується, та існує небезпека можливого заморожування конфлікту, і таким чином Донбас може стати другою Абхазією або Придністров’ям.
Москва хотіла б заморозити конфлікт і створити в Україні нову Абхазію. Це точно, але за Мінськими домовленостями це неможливо. Є терміни, за які треба виконати домовленості. Росія бажає забетонувати проблему, але ми їй цього не дозволимо.
Російський Міністр закордонних справ Сергій Лавров недавно звинуватив Україну у недотриманні умов Мінських домовленостей, які передбачають децентралізацію, внесення змін до Конституції, які б надали Донбасу велику автономію та право на особливі зв’язки з Росією.
Російський Міністр в домовленостях бачить тільки один пункт, не помічаючи інших, а вони всі взаємопов’язані. Чому пан Лавров не бачить ключового пункту домовленостей, який передбачає виведення всіх іноземних військ із Донбасу. Ми маємо інформацію, що російські «добровольці» не тільки не виводяться, а й накопичуються, як і військова техніка, яка надходить з Росії. Знаємо, що Росія хоче створити на Донбасі державу у державі, що для нас є повністю неприйнятним. Донбас отримає певне самоврядування, але це точно не призведе до федералізації України і до того, що ця територія стане російським «троянським конем», яким Москва зможе управляти і дестабілізувати Україну, коли їй заманеться. Москва хотіла б, щоб Донбас мав право вето на всі зовнішньополітичні рішення Києва, свою судову та митну систему та право на окремі економічні й політичні інтеграції. Це неможливо. Україна це унітарна, а Росія – федеральна держава, але жоден суб’єкт федерації у Росії не має і п’яти відсотків тих прав, які вони вимагають для Донбасу.
Нещодавно Посол Російської Федерації пан Анвар Азімов сказав, що з радістю поговорив би з Вами про проблеми Донбасу, але не Криму, бо це внутрішнє питання Росії і не підлягає розмові з іноземним послом.
І я б з радістю поговорив з ним, але саме про Крим, який окупували російські війська два роки тому. Можу звісно і про широку російську душу, але спочатку нехай повернуть Крим. Хто сказав, що ця частина української території є внутрішньою справою Росії? Це сама Росія вигадала, бо не має чим виправдати окупацію півострова. Але весь світ дивиться на це по-іншому. Анексія Криму – порушення міжнародного права і системи глобальної безпеки. Їх відновлення можливе лише через повернення Криму законному власникові – Україні.