Про що співає Джамала!
23 травня 2016 року
Україна перемогла! Поки що на «Євробаченні» у Стокгольмі. Перемогу нам принесла кримськотатарська співачка Джамала зі своєю вражаючою піснею «1944». Політика на «Євробаченні» не дозволяється, тому авторка не називала конкретні імена і події, а своє послання піднесла до рівня загальнолюдських моральних принципів боротьби добра і зла, страждання і необхідності каяття. Але назва пісні дає ключ для розуміння всього того, що не названо своїми іменами у тексті.
18 травня 1944 року сталінський режим відправив у ГУЛАГ цілий народ – кримських татар. Так трапилося, що тріумф Джамали збігся з 72-ою річницею цього жахливого злочину, який до сих пір вражає масштабами зла, жорстокістю, а ще диявольською абсурдністю.
Абсурдною була і сама причина депортації – співпраця з німецьким окупантом. По-перше, таке звинувачення суперечило базовій догмі марксизму-ленінізму-сталінізму, за якою народ ніколи не помиляється, а поганими є лише експлуататори і зрадники. По-друге, колабораціоністські адміністрації були на всіх окупованих територіях і Крим не був винятком. Навіть якщо повірити радянським твердженням про 20 тисяч татарських колаборантів, то це значно менше, ніж 35 тисяч татар, які боролися проти фашизму в лавах Червоної армії. Але винними проголосили всіх без винятку. Винними були немічні старики, винними були жінки, включаючи матерів, дружин і дочок червоноармійців, винні були навіть діти, всі, аж до новонароджених. По завершенню війни у вигнання, не зважаючи на заслуги, медалі і ордени, було заслано і 9 тисяч татарських військових, що вижили в боях, пішла у заслання і вся партійна номенклатура татарської національності. Щоб абсурд був іще більшим, разом зі «зрадниками» татарами у ГУЛАГ відправили і всі інші «неруські» національні групи півострова – греків, болгар і вірмен.
Звинувачення у колаборанстві було лише незграбним приводом для проведення етнічної чистки Криму, адже улюблений літній курорт радянсько-партійної верхівки мав бути етнічно чистим, без будь-яких «сумнівних елементів». Коли з рідної землі викорчували єдиний автохтонний народ півострова, у спорожнілі будинки кримських татар із далеких районів СРСР були переселені десятки тисяч російських колоністів. Саме їхні онуки сьогодні славлять Путіна і кричать, що «Крим завжди був російським».
Про те, якими методами проводилася депортація, я свідомо говоритиму без пафосу і знаків оклику, бо сухі факти і цифри говорять самі за себе.
Було виселено 238,5 тисячі кримських татар. 86,4% з них складали діти і жінки (чоловіки воювали у складі Червоної армії).
32 тисячі офіцерів радянської безпеки виконали поставлене завдання за три дні. То була найшвидша етнічна депортація у світі.
Військові давали людям 15-20 хвилин на збори, багато хто, перебуваючи в шоковому стані, рушили в дорогу майже без нічого. Будинки і майно татар держава націоналізувала, щоб потім все це передати російським переселенцям.
Татар перевозили потягами у переповнених товарних вагонах у нестерпних умовах, часто без їжі і води. Подорож тривала тижнями. В дорозі померло близько 8 тисяч осіб, переважно діти та люди у віці. Помирали в основному від спраги і тифу. Ті, хто вижив, згадували: «Зранку, замість привітання, брутальна лайка і питання: є померлі? Люди плачуть, не віддають померлих. Солдати тіла дорослих викидали через двері, а дітей – через вікно… Померлих залишали на станціях, не дозволяючи поховати їх».
Татарський народ депортували у різні кінці СРСР і таким чином розділили. Більшість відправили в Узбекистан, інших – в Казахстан, Таджикистан та інші далекі регіони. Людей залишали в диких місцях серед степу, де вони самі повинні були будувати собі бараки.
Протягом перших 4-х років вимерло 46,2% нації, а це значить, що мова йде не про депортацію, а про справжній геноцид. У 2015 році український парламент визнав це офіційно.
Аж до другої половини 50-х років татари жили у так званих спеціальних поселеннях, фактично в таборах з колючим дротом і під наглядом озброєної варти. Самовільне залишення такого поселення могло каратися 20-ма роками каторги.
Повернення у Крим татарам дозволили тільки під час перебудови у 1989 році, а більшість з них додому повернула вже незалежна Україна.
Разом зі своїм народом трагічну долю поділила і родина Джамали. Доки прадід воював на фронті, його дружину разом з п’ятьма дітьми запхали у вагон для худоби і кудись повезли. Найменша донька не витримала тяжкої дороги, її мати цього ніколи так і не змогла переболіти.
Ось що ховається за числом 1944. Але якби мене запитали, чи ця пісня й про 2014 рік чи нинішній 2016, я б відповів, що так. Адже кошмар, який, здавалося, для кримських татар назавжди залишився у минулому, раптом повернувся разом із новою російською окупацією Криму. Для татар прихід путінської армії і репресивних органів, які тепер де-факто управляють півостровом, означає повернення ката їхнього народу. І кат це добре знає. Репресії проти татар постійно наростають, багатьох заарештували, десятки зникли, деякі знайдені мертвими, про решту нічого не відомо. Нещодавно Москва вчинила ще один великий злочин – заборонила діяльність на півострові представницького органу кримськотатарського народу – Меджлісу. Це по суті спроба обезголовити народ, чиє існування сьогодні знову під загрозою. І про це також співає Джамала. І цього разу її почув весь світ.