Росія буде покарана за Крим

Журналіст Антон Масле у газеті "Слободна Далмація" від 30 серпня опублікував статтю під назвою "Берлін очікує нападу Росії", в якому, між іншим, торкнувся і України як однієї з причин напруженості у відносинах між Німеччиною і Росією. Проте в тому одному короткому абзаці йому вдалося зібрати так багато російських пропагандистських кліше, що я не міг не вступити в дискусію. Перш за все дозвольте процитувати той несподіваний пасаж: «Німеччина разом з США опинилася на передовій лінії путчистського демонтажу проросійського уряду в Україні, а також забезпечила логістику новій антиросійській владі в Києві, чим відкрито виступила проти Росії. Офіційний Берлін ніколи не ставив під сумніви санкції Росії через анексію Криму. Російська сторона відповідає пропорційно, частими військовими маневрами вздовж кордону і постійним нарощенням сил у найбільш спірній точці – на Кримському півострові".

На цьому маленькому текстовому полі я знайшов аж шість інформаційних мін російського виробництва. Спочатку я "деактивую" слово "путчистський". Як ви знаєте, путч – це державний переворот, який здійснює нечисленна група високих посадовців, найчастіше - кілька генералів. Революція ж здійснюється звичайними громадянами, народом. Важко повірити, що хтось умудрився не помітити народ на київському Майдані 2013-2014 років. Отож, мова йшла не про жменьку змовників, а про мільйони людей, про народ, який згідно з нашою Конституцією є "єдиним носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні." Проте російська пропаганда ухопилася за слово «путч», до якого добудувала ланцюжок "нелегітимна влада" - "хунта" - "фашисти" й усе це вкупі використовує у своїх незграбних спробах виправдати військову агресію проти України.

Якщо ж хтось сумнівається в легітимності української революції (а Кремль її просто заперечує), то зауважу, що хоча президент Янукович і втік до Росії від відповідальності за вбивство понад ста демонстрантів, парламент залишився на місці і саме він забезпечив законну передачу влади.

Наступна пропагандистська міна - це твердження про "нову антиросійську владу в Києві". Масові акції протесту на Майдані спалахнули через те, що Янукович самовільно і несподівано змінив європейський курс України на промосковський, бо пан Путін пообіцяв йому 15 млрд. доларів кредиту (саме це й можна було б назвати путчем!). Але зовсім неправильно інтерпретувати Майдан як щось, спрямоване проти росіян. Суть у тому, що ЄС для українців означає демократію, верховенство права і високий рівень життя, а путінські  інтеграції - повернення до авторитаризму, колоніального стану і до банальних радянських злиднів. Коли Майдан переміг, він привів до влади не антиросійських, а демократичних проєвропейських лідерів. Ось і все!

Так само і Захід не «виступав відкрито проти Росії». Він завжди підтримував європейську інтеграцію та демократичні перетворення в Україні і також був шокований зрадницьким розворотом Януковича. Коли в ніч на 30 листопада 2013 року триста спецназівців брутально побили кийками близько сотні демонстрантів, в основному студентів, і в Києві почалася справжня революція, ЄС і США підтримали народ, а не Януковича, який їм і до того був сумнівним через корупцію і авторитаризм. Пардон, але що тут "проти Росії"? Ага! Янукович був маріонеткою Кремля, і саме Кремль смикав за всі нитки?! Так хто ж тоді винен Кремлеві, що він почав грати в брудні ігри! В принципі Росія не повинна була б мати нічого спільного з внутрішньоукраїнським конфліктом і не повинна була б заважати суверенній Україні самій визначати напрямок свого розвитку, але Москва поводила себе так, нібито йшлося про селянське повстання в одній із її губерній. А демократичний світ справді «відкрито виступив проти Росії», коли вона розтоптала міжнародне право і здійснила військову агресію проти нашої країни, але це вже інша історія.

Від Лукавого йде і твердження про те, що Німеччина і Сполучені Штати "опинились на передовій лінії" того, що Антун Масле назвав путчем, а українці - Революцією гідності. На передовій опинилися ті, кого вбили кулі спецназу, хто відбивав його атаки, хто три місяці протестував на страшних зимових морозах. Можливо, Путін, як професійний спецслужбіст, який живе у світі змов, дійсно вірить у те, що українську революцію організувало і профінансувало ЦРУ, але тоді він абсолютно не розуміє справжніх мотивів і всього масштабу подій. Замість того, щоб перелічувати контраргументи, я наведу слова одного з захисників Майдану: "Скільки потрібно заплатити людині, щоб вона з дерев'яним щитом і в мотоциклетному шоломі бігла назустріч кулям снайпера?"

Узагалі-то історія про США і ЄС як нібито організаторів українського повстання безпосередньо випливає з російського тлумачення всієї геополітичної ситуації, яке є справжнім шедевром логіки абсурду. За цією логікою все є лише грою наддержав - Росії та Америки. Всі інші країни є просто об'єктами гри і нічого не важать. Ті країни, які зуміли вирватися з Радянського Союзу, все одно належать до сфери інтересів і впливу Москви. А тому євроатлантичні прагнення України трактуються не як втеча із зони ГУЛАГ-у у вільний світ, а якраз навпаки - як проникнення Заходу і НАТО на законні терени Росії. А звідси - неймовірний висновок: Росія не агресор, а жертва агресії, а в суверенній Україні вона лише захищається від американських нападів!

Дивно, але таку вивернуту логіку сприймає в Європі багато політологів, в першу чергу - отих із пивнушок, але також і деякі дипломовані фахівці. Їм, напевно, здається, що вони помічають те, що заховалося від ока інших профанів, але насправді зводять реальність до примітивних схем і втрачають здатність адекватно її сприймати. На думку, що до таких аналітиків належить і автор статті в «Слободній Далмації», наводить його зауваження про те, що російська сторона «пропорційно відповідає» Заходові.

Хотів би запитати у шановного журналіста, чи він справді вважає «пропорційною відповіддю» російську анексію Криму, окупацію Донбасу, розпалювання війни на Сході України, вбивство більше десяти тисяч наших солдатів і мирних жителів, збиття малайзійського літака з майже 300 пасажирами? По-моєму, нічим не виправдана агресія Росії проти України в усій цій ситуації є єдиною твердою і незаперечною істиною, від якої ми й повинні відштовхуватись. Усі мудрування, які цю істину затуманюють, є нічим іншим, як підступна пропаганда.

Тепер мені залишається «деактивувати» останню інформаційну міну, а це -  Кримський півострів як «найбільш спірна точка». Шановний пане Масле, будь ласка, не треба перетворювати істину на щось відносне. Крим є абсолютно неспірною точкою! Неспірним є те, що це територія суверенної держави України. Неспірним є те, що Росія, анексувавши Крим, вчинила міжнародний злочин і що за це вона має бути покарана. Неспірним є й те, що Росія змушена буде повернути півострів законному власникові.

Наприкінці хотів би сказати кілька слів і про головну тему статті – про захисні заходи Німеччини, яка нарешті розпізнала в Росії серйозну загрозу не тільки для України, але і для всієї Європи. Коли маєш справу з таким небезпечним і підступним противником, треба бути готовим і до найгірших варіантів, хоч якими неймовірними вони б сьогодні здавалася. Зрештою, і збройна агресія Росії проти України ще три роки тому виглядала неймовірною.

 

 Посол України в Республіці Хорватія                                               Олександр Левченко 

,