Дякуємо всім, хто допоміг, щоб на Адріатиці відпочили більше 1300 українських дітей.

У середу 19 жовтня у Загребі відбулося дипломатичне прийняття з нагоди 25-ої річниці незалежності України. Привітати українців зі святом прийшли численні хорватські гості, зокрема заступник спікера Хорватського Сабору Желько Райнер, мер Загреба Милан Бандич, радники Президента РХ Даріо Михелин та Мате Гранич, екс-Президент РХ, Голова товариства хорватсько-української дружби Стьєпан Месич.

Посол України в Хорватії Олександр Левченко виступив з промовою, у якій виклав бачення війни між Росією і Україною. Але особливо зворушливо він говорив про допомогу, яку українцям подає хорватський народ, який сам пережив жахи іноземної інтервенції. Найбільша хорватська гуманітарна акція полягає у реабілітації на Адріатиці дітей постраждалих українських військових та дітей із родин біженців. Як наголосив Посол Левченко, у цю шляхетну акцію активно включилися і місто Вараждин, Вараждинська жупанія і Вараждинське єпископство, які і цього року фінансували відпочинок п’ятдесяти дітей із побратимленої Чернівецької області України на хорватському узбережжі.   

У своєму виступі Посол подякував усім, хто прийшов на святкування 25 річниці незалежності України. Чверть століття у історичній перспективі, може, і не так багато, зазначив він, але цього достатньо, щоб стверджувати: держава відбулася, держава буде жити.

Ви знаєте, що саме це дратує нашу колишню метрополію, яка дуже сильно хворіє на імперіалістичний синдром часів Середньовіччя. Тому 25-ту річницю своєї незалежності український народ змушений відзначати у війні за  цю ж незалежність, за свою свободу, за саме своє існування. Війна триває вже більше двох років, і ці роки змінили і Україну, і весь світ.

Незважаючи на всі біди, трагедії і жахливі жертви війни, сьогодні  я все ж маю причини звучати оптимістично. У війні з найбільшою  країною світу, яка має хоч і не найкращу, але величезну і до зубів озброєну армію, ми не скорилися, а вистояли  і вижили. Путінський бліцкриг провалився, а завойовницька армія застрягла у донецькому степу. Сьогодні ми вже відновили свої Збройні сили, які здатні стримувати ворога, а за підтримки міжнародної спільноти та її санкцій маємо всі шанси перемогти мирним шляхом.

Протягом останніх двох років у світі змінилося  саме розуміння сутності цієї війни у світі. У березні 2014 року вся демократична спільнота стала поряд із нами і засудила  грубе порушення Росією міжнародного права. Але все ж то був радше об’єктивний погляд зі сторони. Російська агресія більше сприймалася як ще один локальний конфлікт на пострадянському просторі. Сьогодні ж стало ясно, що мова йде про «гібридну війну» нової російської імперії проти всього демократичного світу, проти Європейського Союзу і США. З цієї нової точки зору, Україна не якась там далека жертва у пострадянських порахунках, а учасниця європейської спільноти, яка на передовій зі зброєю в руках захищає європейські цінності і демократію.

Я хочу нагадати, що  справжньою причиною російської агресії  була перемога Майдану, яка означала, що Україна безповоротно рухається у бік Європи. Тому, захищаючи свою територіальну цілісність, ми в той же час захищаємо і свій європейський вибір. Українці є єдиними в історії Європейського Союзу, хто гине у боротьбі за його ідеали. Таким чином у час поширення євроскепсису, ми, можливо, є найвідданішими європейцями.

Унікальність сьогоднішньої України у тому, що беручи участь у оборонній війні, ми в той же час успішно реалізуємо комплексні євроінтеграційні реформи.  До кінця року очікуємо відміну візового режиму з боку країн ЄС. Це було б не тільки логічне і заслужене рішення, а й надзвичайно важлива демонстрація  солідарності.

Саме солідарності, без якої нам би було набагато важче, я хотів би сьогодні і тут, у Хорватії, приділити їй особливу увагу. Ми знаємо, що українці і хорвати мають надзвичайно схожі історичні долі і що сьогодні наш народ по суті переживає те, що хорватський пережив понад двадцять років тому. Тому, можливо, немає іншого народу, який би  розумів нас краще, ніж хорвати.  Тому, саме Хорватія подає нам у цей тяжкий час щиру допомогу.

Як країна-член ЄС та НАТО вона активно бере участь у прийнятті всіх їхніх рішень, спрямованих на   захист суверенітету і територіальної цілісності України, включаючи і санкції проти окупанта. Я дякую за це всім колегам – дипломатам, представникам Хорватського Сабору та інших державних установ, як і всій державній верхівці Республіки Хорватія.

Особливу подяку я висловлюю великому другові України і українського народу, новому Прем’єр-міністрові РХ панові Андрею Пленковичу. Ще кілька днів тому він займав посаду Глави делегації  Європейського парламенту в Україні і  керівника Комітету парламентської співпраці Україна-ЄС. На цих посадах він доклав максимальних зусиль і неймовірно багато зробив, щоб забезпечити допомогу Європи нашій країні у процесі європейської інтеграції, а також у боротьбі з агресором. Він би не зміг досягнути всього цього, якби у свою роботу не вкладав не тільки свої багаті знання і досвід, а й велике хорватське серце. За надзвичайний внесок Президент Петро Порошенко нагородив Андрея Пленковича орденом «За заслуги». Користуюсь цією нагодою, щоб ще раз щиро йому подякувати і побажати багато успіху на новій високій державній посаді!

Я хотів би згадати ще одного хорвата з великим серцем – футболіста Івицю Пирича, який протягом багатьох років грав за український клуб, який полюбив нашу країну, а коли прийшла війна, розпочав безпрецедентну гуманітарну акцію. Завдяки його доброчинності, у минулому і цьому році на хорватській Адріатиці відпочили і реабілітуватися 150 українських бійців і декілька сотень дітей з родин загиблих і поранених військових та родин біженців. Цього року Івиця Пирич був призначений Почесним Консулом України в Хорватії, а крім того, як і пан Пленкович, він став для українців справжнім героєм, який втілює великодушність і шляхетність хорватського народу.

Щиро турбувався про дітей, які пережили жахи війни, і Почесний Консул України в Хорватії Нікола Турчич. За його власний кошт на сонячному Кирку цього літа відпочили більше сотні молодих українців.

Гуманітарна акція з прийняття українських дітей на Адріатиці вже стала особливо зворушливою подією у історії українсько-хорватської дружби. До неї залучилися сотні людей у Хорватії і в Україні, численні приморські міста і майже всі жупанії Хорватії, які піклуються про дітей із побратимлених регіонів України.

І, звичайно, велику роль тут відіграла столиця Загреб і його мер Милан Бандич, який вшанував наше святкування своєю присутністю. Я звертаюся до нього зі словами великої подяки. 

Усього за два роки на Адріатиці перебувало більше ніж 1300  українських дітей. Я щиро дякую всім, хто приєднався до цієї благородної акції.

Ще один надзвичайно важливий гуманітарний проект, який вже другий рік реалізовуємо у співпраці з хорватськими друзями, є перейняття хорватського досвіду подолання посттравматичного синдрому у ветеранів. Стажування в Хорватії пройшли вже більше ніж 50 українських психологів і психіатрів, а з вересня хорватські експерти розпочали курс лекцій в Україні.  Я впевнений, що цей проект зможе врятувати багато молодих життів.

І звісно ми активно вивчаємо і переймаємо хорватський воєнний і післявоєнний досвід й у багатьох інших сферах. Згадаю лише піклування про біженців, мирну реінтеграцію окупованих територій, організацію місцевих виборів в умовах війни, документування воєнних злочинів, амністію бойовиків–колаборантів, соціальну адаптацію ветеранів та процес розмінування.

Дорогі друзі! Я міг би ще довго говорити про хорватську допомогу Україні, називати імена сотень людей, багато хто з яких сьогодні присутні у цьому залі. Я щиро дякую  всім вам. Щиро дякую всій Хорватії.

Слава Україні! Слава Хорватії!

 

,