Вже двічі я застерігав редакцію і читачів «Слободної Далмації» про те, що журналіст Антун Масле, який щоденно коментує війну в Сирії і геополітичну ситуацію в цілому, у своїх аналізах більше гне російську лінію, тобто лінію агресора, який все глибше входить у конфронтацію з США, НАТО і ЄС, а тим самим і з Хорватією. Проте, у статті «Замість нового Сталінграда загрожує ядерна катастрофа», опублікованій 27 жовтня, пан Масле перевершив самого себе. Цього разу він пише не як проросійський аналітик, а як генерал російського Генштабу. Логіка російських генералів, яку я знаю ще з радянських часів, пряма як голобля: Росія завжди має рацію, коли вона на когось нападає (бо військові не піддають сумнівам накази!), а той хто дає відсіч – той нападає на Росію, тобто є агресором і ворогом. Саме такою логікою користується журналіст.

«Для росіян Крим є питанням воєнної присутності на Чорному морі і в регіоні… Немає підстав думати, що вони знову рушать у напад. Їм нічого іншого і не було потрібно, крім привласнення Криму. Якби вони цього не зробили – то не мали б більше контролю над Чорним морем».

Для пана Масле, тобто, «забезпечення контролю» є цілком достатнім оправданням для військової інтервенції, окупації і анексування території іншої суверенної держави. За такою логікою кожна держава має право напасти на іншу, якщо вона вирішить, що це відповідає певним її інтересам. Це дійсно якась варварська логіка з позаминулого тисячоліття, яку сьогодні не наважуються демонструвати навіть найбільш агресивні політики.

З тою ж самою безпосередністю журналіст підмінює ролі агресора і оборони. За його словами, коли росіяни формують нові загони на своїх кордонах з ЄС, вони тільки «відповідають» на розміщення в балтійських країнах ЄС мультинаціональних загонів НАТО з 4 тисяч військових, між якими буде і хорватська сотня. При цьому зовсім «забуває», що якраз посилення оборони НАТО на східних кордонах і є відповіддю на реальну воєнну інтервенцію Москви в Україні, як і на постійні провокації російської військової авіації в повітряному просторі балтійських держав.

Збройна агресія Росії проти України є настільки очевидною, що її не можливо заперечити ніякими логічними аргументами, тому Антун Масле  вдається до абсолютно монстроподібних вигадок: «Коли Україна і її спонсори  ЄС/НАТО вирішать, що можуть напасти, вони це і зроблять». Хто при здоровому глузді може собі уявити Україну, яка веде ЄС і НАТО у війну проти Росії? Але такий абсурд абсолютно відповідає сучасній російській концепції інформаційної війни. Там де нормальні аргументи не можуть нічого вдіяти, в обіг випускаються нісенітниці без будь-якого підтвердження, які все ж створюють пропагандистський шум.

Наприкінці хорватський журналіст переказує погрози Москви застосувати ядерну зброю проти заходу, які дійсно почастішали за останній час. На мою думку, такі погрози є блефом, який підтверджує, що російська сторона втрачає самовпевненість. Вона дійсно ніколи не жаліла життів мільйонів своїх, а тим більше чужих громадян, але їй дуже залежить на своєму власному фізичному і фінансовому здоров’ї. А вона чудово знає, що застосування ядерної зброї для неї обов’язково закінчиться Гаагою або Нюрнбергом.

Мета цієї статті описана на самому початку: викликати спротив громадськості проти рішення Загреба направити хорватську сотню в склад мультинаціональних сил НАТО в Литві. Для цього використовують і дуже низьке порівняння цієї сотні з загонами, які колись Павелич відправив у Сталінград на загибель заради Третього рейху. Я б сказав, що сьогодні на Третій рейх насправді схожа та сторона, інтереси якої захищає пан Масле.

 

Олександр Левченко, Посол України в республіці Хорватія

,