Євросоюз усвідомлює, що Росія веде пропагандистську війну

Я не люблю жанр «спростування спростування», але – приймаю виклик.  Дамир Пилич 16 листопада 2016 року оприлюднив статтю «Назад в обійми матінки Росії». Головною темою була перемога на президентських виборах у Молдові і в Болгарії «проросійських» кандидатів, і тут я не став би дискутувати. Проте автор дав абсолютно чудернацьке пояснення цих фактів. Як він каже, причина в тому, що радянський блок на початку 90-х розпався проти волі народів СРСР і Східної Європи, які тепер нарешті повертаються «в обійми матінки Росії». З цього випливає і головний висновок: «Європейський Союз мав би переглянути свою політику стосовно Росії».

Оскільки все це повністю відповідає тезам нинішньої російської пропаганди, яка намагається виправдати агресію проти України, а заодно і домогтися скасування санкцій ЄС, я не міг не реагувати.

По-перше, я спростував головну тезу пана Пилича, на якій і базується вся його (псевдо)логічна конструкція. Я показав, що на референдумі 17 березня 1991 р. 78% радянських громадян голосувало не за «збереження СРСР», а за його демократизацію, бо питання, яке Кремль виніс на референдум, взагалі не передбачало можливості руйнування СРСР. Крім того, я зауважив кілька фактичних помилок і недоліків у викладі, які свідчать, що автор взагалі не є компетентним у питаннях СРСР.

Визнаю, мені здавалось, що я був достатньо переконливим, бо оперував твердими фактами. Проте це не завадило пану Пиличу 31 грудня опублікувати спростування на спростування, написане в доволі уїдливому стилі, але знову-таки безнадійно некомпетентно.

Видно, що мої аргументи, які стосуються референдуму, він добре зрозумів, проте просто вирішив залишитись на своєму, зі зневажливою ремаркою, що я «сміливо борюсь зі статистикою». Поясню читачам, які не читали попередніх публікацій: Кремль питання референдуму сформулював двозначно: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою будуть гарантовані права і свободи людині будь-якої національності».

Навіть якби якимось чудом усіх 100% виборців відповіло «ні», - у Кремлі сказали б: «Ага, ну що ж, добре! Залишаємо СРСР без будь-яких змін!» Чи хтось, крім мого шановного опонента, серйозно думає, що радянська верхівка могла ризикувати долею своєї імперії на референдумі? Окремо для пана Пилича зауважу, що я заперечую не статистичні дані, а маніпуляцію їхнім тлумаченням.

У продовженні статті пан Пилич завдає кілька полемічних ударів проти України. Якимось чудом всі вони – з арсеналу російської пропаганди, і всі – зовсім «повз ворота». Так, скажімо, він стверджує, що сьогоднішня українська влада перемогла в 2014 р. у результаті путчу і насильницького скидання легально обраної влади президента Віктора Януковича.

Нагадаю, що слово путч використовується для означення змови кількох представників державної верхівки, зазвичай за участі генералів, які керують армією і службами безпеки. Революції, натомість, здійснює народ, який масово повстає проти політики державного верху. Російська пропаганда відразу ж у 2014 р. здійснила заміну цих двох понять, аби дискредитувати нову владу і виправдати збройну інтервенцію на Крим і Донбас.

Від російської пропаганди, яка стала складовою частиною системи спецслужб, цього й слід було чекати. Але Ви, пане Пиличу, - невже Ви не побачили українського народу на Майдані в Києві? І невже Ви забули, що до втечі Януковича в Росію його снайпери навмання розстріляли сотню протестувальників? То хто, по Вашому, є насильним, а хто – легітимним?

Друге звинувачення таке: «Першим законом Вашої влади після змін у Києві був закон про заборону російської мови як другої офіційної мови в державі». Так ось, російська мова ніколи не була другою офіційною мовою в Україні. Після революції український парламент розглядав питання скасування суперечливого закону 2012 р., який фактично допускав витіснення української мови в деяких русифікованих регіонах України. Але закон не був скасований, він і досі чинний.  Тобто знову холостий вистріл.

Нарешті, журналіст «Слободної» пише про марші зі смолоскипами на честь Степана Бандери, якого вслід за російською пропагандою називає нацистським колабораціоністом. Проте УПА, яку заснував Степан Бандера в Західній Україні, під час Другої світової війни боролася і проти німецьких, і проти радянських окупантів, маючи за мету створення незалежної України. Сам Бандера усю війну провів як в’язень в німецькому концтаборі, два його брати в таборах загинули. І самого Бандеру, і його армію проголосила поплічниками Гітлера ще в 40-х роках московська пропаганда. Сьогодні ж вона називає фашистами всіх українців, оскільки вони наважились протистояти російській агресії.

Тобто в своєму спростуванні пан Пилич лише ще раз продемонстрував свою некомпетентність і дивну відданість брехням російської пропаганди.

Я хотів би попросити його бути більш критичним при виборі джерел інформації, а особливо коли мова йде про російську спецпропаганду. Нагадаю, що поки ми ведемо цю дискусію, Європарламент прийняв резолюцію, в якій визнав, що російська пропаганда є серйозною загрозою для ЄС і складовою частиною гібридної війни, яку веде Москва. Я радий, що Європа нарешті це усвідомила.

Посол України в Республіці Хорватія                                                    Олександр Левченко