В суботу (18 січня 2014 року) у хорватській столиці – місті Загреб відбулись урочисті збори з нагоди відзначення 70-ї річниці заснування Десятого загребського корпусу Народно-визвольної армії Югославії, в яких взяв участь Посол України в Республіці Хорватія Олександр Левченко.  

На Зборах також були присутні Президент Республіки Хорватія Іво Йосипович, Мер міста Загреб Мілан Бандич, Голова міської скупщини міста Загреб Дарінко Косор, Спецпредставник Голови Хорватського Сабору (парламенту) Ігор Драгован, численні представники ветеранських та антифашистських організацій Хорватії, значна кількість ЗМІ та дипкорпус, акредитований у РХ.

Від імені антифашистської коаліції під час урочистого заходу Посол України О.Левченко привітав присутніх із визначною подією та виступив і тематичною доповіддю (текст додається).

 Відзначення 70-річчя створення Десятого загребського корпусу Народно-визвольної армії Югославії широко висвітлювалось хорватськими мас-медіа.      

Виступ Посла України Олександра Левченка на урочистостях з нагоди 70-ї річниці заснування Десятого загребського корпусу Народно-визвольної армії Югославії

 (18 січня 2014 р.)

Шановний пане Президенте Республіки Хорватія,

Шановні панове Градоначальнику та Голово міської скупщини,

Шановні пані та панове,

Дорогі ветерани.

Для мене як для представники країни, що зробила величезний внесок у спільну боротьбу антифашистської коаліції, є великою честю привітати це шановне зібрання і разом із усіма вами віддати шану й визнання героям Десятого загребського корпусу, а також усім хорватським партизанам, які воювали проти фашизму.

Сьогодні відзначаємо вже 70-у річницю заснування Загребського корпусу партизанської армії. Що далі відходять у минуле події тієї страшної війни, тим величнішим постає феномен народно-визвольної боротьби в Хорватії та інших країнах колишньої Югославії.

Корпус партизанської армії. Але ж як це можливо? Адже партизанським може бути тільки загін! У тому й полягає унікальність ваших партизанів, що в ході тривалої й кривавої боротьби в повністю окупованій країні вони змогли створити не лише маленькі загони, але й полки, дивізії, бригади, корпуси й армії.

Тому, коли ми святкуємо ювілей формування Загребського корпусу, то відзначаємо не початок боротьби з нацизмом, а один із її тріумфів, одну з її перемог. Тому, коли ми складаємо почесті ветеранам корпусу, то з вдячністю згадуємо й усіх тих, хто з самого початку війни вів жорстокі бої, щоб у січні 1944-го бригади й дивізії змогли об’єднатися в корпус, аби завдати остаточної поразки ворогові. 

Для мене честь нагадати, що на тому останньому, переможному етапі війни партизани боролися пліч-о-пліч з бійцями Третього українського фронту. Фронт отримав свою назву за те, що перед тим, як прийти на допомогу іншим народам, він того ж 1944 року брав участь у звільненні України. Але фронт був українським не тільки за назвою, але великою мірою й за національним складом. Так уже вкотре в найвирішальніший момент поєдналися історичні долі наших народів.

Як українець і як унук українських партизанів я пишаюся роллю, яку під час Другої світової війни мої земляки відіграли у звільненні Європи й перемозі над нацистською чумою.

Тому хочу згадати, що в лавах Червоної армії воювало 7 мільйонів українців, а ще близько півмільйона брали участь у партизанському русі.

Бої були небачено жорстокі, небаченими були й українські жертви. При звільненні України кожна з 603 тисяч квадратних кілометрів її території коштувала життя 11 тисячам наших солдатів та офіцерів.

З війни не повернулася половина з 7 мільйонів українських солдатів, а половина тих, що повернулися, залишилися інвалідами.

А всього в Другій світовій війні було вбито 8 мільйонів українців, тимчасом як втрати в населенні досягли 13,5 мільйонів.

Економічні втрати України можна порівняти з загальними втратами всіх країн – членів антифашистської коаліції (звичайно, окрім СРСР).

І на завершення, шановні пані та панове.

Європа вже майже 70 років живе в мирі, свободі й демократії. Незважаючи на тривалу економічну кризу, це все-таки найуспішніша й найщасливіша частина світу. Я б дуже хотів, щоб Європа ніколи не забувала, що її щастя й свобода були б неможливими без подвигу й жертви тих, хто переміг фашизм.

Уявіть, що фашизм перемагає у війні. Ми б мали підкорену Гітлером Європу. Це був би повний крах і безперспективність у європейському розвиткові.

А тому слава і дяка нашим борцям!

Смерть фашизмові, який приніс стільки зла Європі й усьому світові! Свобода народу, яка належить до найвищих європейських цінностей! Цим партизанським вітанням хочу закінчити свій виступ.