НАШІ ВІДНОСИНИ БАЗУЮТЬСЯ НА ІСТОРИЧНІЙ ДРУЖБІ

Нещодавно в Хорватії відбувся 52-й фестиваль «Джаковачкі вишивки», окрасою якого стала країна-партнер Україна. Цей факт, ймовірно, залишився поза увагою широкої хорватської громадськості. Користуючись нагодою ми попросили кар’єрного дипломата Ярослава Сімонова, який з серпня минулого року призначений тимчасовим повіреним у Посольстві України в Хорватії, розповісти нам про згадане партнерство і висловити свої міркування щодо низки актуальних і цікавих дипломатичних тем.

Ярослав Сімонов народився в 1979 р. у Києві, де закінчив гімназію та факультет слов’янської філології за спеціальністю хорватська мова і література в Київському університеті ім. Т.Шевченка, а також факультет міжнародних відносин Міжнародного університету «Україна» у Києві. Крім того, він закінчив курс «Хорватська для іноземців» на Філософському факультеті Загребського університету. Дипломатичну кар’єру розпочав у 2005 р. в РХ, продовжив у Вірменії в 2011-2013 рр., і потім – знову в Хорватії. В МЗС України відповідав за відносини з Республікою Молдова, а пізніше – з країнами Південно-східної Європи. Володіє хорватською, англійською, російською та чеською мовами.

Культурна співпраця – це показник наших відносин

Пане Сімонов, нещодавно Вас бачили на відкритті великого культурного фестивалю «Джаківські вишивки». Розкажіть нам будь ласка: ця участь є традицією Вашого посольства, чи цього року була якась особлива причина?

Сімонов: Цього року Україна була державою-партнером фестивалю, що для нас є великою честю і гордістю. Я хотів би подякувати керівництву міста Джаково, за таку ініціативу, а ми як Посольство включились у цей проект. З метою якомога кращої презентації нашої країни ми звернулись до української етнографічної інституції «Музей Івана Гончара» з м. Київ, яка є однією з найбільш значимих у нашій країні, пов’язаних зі збором, збереженням і презентацією українського фольклору та етнографії. Впродовж пребування українського колективу у Джаково хорватській громадськості були представлені український народний одяг, традиційні пісні й танці, обряди. Також були організовані майстер-класи для дітей і дорослих, під час яких учасники змогли випробувати себе у виготовленні традиційних українських сувенерів та приготуванні страв нашої національної кухні. Особливо мені приємно те, що хорватські учасники і глядачі помітили багато схожого між хорватськими і українськими традиціями, що є доказом близькості наших народів, яка підтверджується винятково дружніми стосунками.

Гаразд, якщо ми вже розмовляємо про культуру, представте нам коротко кілька культурних подій за останній час, - українських в Хорватії і хорватських в Україні.

Сімонов: Багата культурна співпраця є чудовим підтвердженням наших близьких і дружніх відносин. Ми як Посольство багато працюємо над розширенням нашого культурного обміну. Впродовж останніх двох років у Хорватії були видані чотири книги провідних українських письменників – два романи Оксани Забужко, і по одному – Олександра Ірванця та Юрія Винничука. Також були перекладені на хорватську мову і видані книги відомих українських авторів Андрія Куркова «Закон равлика» і «Садівник з Очакова», та «Фелікс Австрія» Софії Андрухович. В десяти хорватських містах гостювала виставка декоративного малярства «Петриківський розпис», яке належить до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Наш фольклор у Хорватії чудово презентують культурні товариства української і русинської нацменшин. У червні цього року ми разом з нашою діаспорою та за підтримки керівництва м. Загреб взяли участь у Днях національних меншин  м. Загреб, фестивалі який відбувся у центральному парку Зрінєвац. У м. Рієка 21 червня ц.р. відбувся Фестиваль пісні, музики, танцю та образотворчого мистецтва. Біля 30 винятково обдарованих молодих українців дали нам можливість насолоджуватись сучасною та народною українською піснею, а у Вуковарі відбувся 11-й центральний фестиваль українців у Хорватії – Дні української культури, в якому взяли участь і гості  - українці з Сербії, БіГ, Словенії та України.

З іншого боку, Хорватія в культурному плані чудово представлена в Україні. У травні поточного року в рамках Днів Європи у Одесі була відкрита виставка картин «Спалах різноманітності» хорватських авторів з м. Осієк Марія Ромулича і Дражена Стоічича. А у Львівському історичному музеї відбулася виставка картин хорватського митця Марка Врдоляка «Зелено-синя Хорватія».

Особлива подяка громадянам Хорватії!

Культурні відносини – це тільки один сегмент всеохоплюючих двосторонніх відносин між нашими державами. Будь ласка, дайте нам відповідь на одне загальне питання: як ви оцінюєте сучасні українсько-хорватські відносини і чи існують якісь «відкриті» питання?

Сімонов: Я хотів би підкреслити, що Україна і Хорватія мають винятково добрі відносини на всіх рівнях – політичному, суспільному, культурно-гуманітарному. Ці стосунки будуються на ґрунті історичної дружби і поваги. Між нашими країнами немає відкритих питань. Ми завжди мали порозуміння і могли опертись одні на одних в найбільш відповідальних моментах нашої новітньої історії. Тому я хотів би подякувати керівництву Республіки Хорватія за підтримку, яку ми відчуваємо сьогодні, особливо коли мова йде про співпрацю на міжнародному рівні. Республіка Хорватія як країна-член ЄС та НАТО надає Україні всесторонню підтримку і допомогу в ситуації, у якій наша країна зустрілась з зовнішньою військовою агресією, а також суттєво допомагає своїми консультаціями в трансформації і наближенні України до стандартів ЄС та Північноатлантичного альянсу. Ми винятково вдячні хорватській стороні, а особливо – Прем’єр-міністру Андрею Пленковичу, за його ініціативу щодо заснування робочої групи з передачі хорватського досвіду Україні в питаннях мирної реінтеграції тимчасово окупованих території, та за іншу допомогу, яку Хорватія надає моїй країні.

За останні чотири роки, впродовж яких Україна бореться за свій суверенітет і територіальну цілісність, Хорватія надала гуманітарну допомогу населенню охоплених війною територій, взяла на себе реабілітацію значної кількості поранених українських воїнів, зробила можливим відпочинок та реабілітацію на Адріатиці великої кількості українських дітей, які постраждали від війни. Я повинен згадати і Почесних консулів України Івіцу Піріча і Ніколу Турчича, хорватських громадян, які за власний рахунок прийняли понад тисячу дітей з України.

Якщо ми будемо говорити про наші політичні контакти, то вони є дуже інтенсивними. Цього року ми обновили роботу двосторонньої міжурядової комісії з питань економічного співробітництва, реалізували візит у Хорватію Віце-прем’єр-міністра України Іванни Климпуш-Цинцадзе, першої заступниці Голови Верховної Ради України Ірини Геращенко, Міністра оборони Степана Полторака, Міністра з питань тимчасово окупованих українських території Вадима Черниша і ще багатьох інших. Також, відбулося кілька зустрічей Президента України Петра Порошенка з Президентом РХ Коліндою Грабар-Кітарович і Прем’єр-міністром РХ Андреєм Пленковичем на міжнародних  форумах і зустрічах. Окремо хотів би подякувати громадянам Хорватії. Кожного дня ми отримуємо безліч листів підтримки і співчуття.

Економічна співпраця є пріоритетом усіх міжнародних відносин. Просимо Вас озвучити кілька показників за минулий рік. Що конкретно потрібно зробити і з одного, і з другого боку, щоб вони покращились?

Сімонов: Хочу підкреслити, що ми маємо великий потенціал економічної співпраці, який, на жаль, все ще не реалізувався в повному обсязі. Актуальна ситуація в Україні впливає і на двосторонній торговельний обіг. Минулого року, наприклад, ми мали зменшення товарообороту – експорт з України у порівнянні з 2016 р. впав на 38%, а імпорт хорватського товару в Україну зріс на 5%. Цього року відбувся значний підйом торгівлі. Лише в першому кварталі 2018 р. експорт українських виробів до Хорватії та імпорт хорватських виробів в Україну зріс на 70%.

Розвивається і двостороння кооперація. Наприклад, хорватська компанія «Далековод» будує в Україні системи передачі електроенергії і трансформаторні станції на суму понад 120 млн. євро. «Азовський суднобудівний завод» виробляє запчастини для танкера, який будується на хорватському суднобудівному заводі «Бродотрогір». З 2017 р. хорватська компанія «Crosco» почала досліджувати можливості видобутку нафти в Полтавській області на підставі угоди з українським держпідприємством «Укргазвидобування».

Україна зацікавлена в підвищенні безпеки постачання природного газу, що відкриває можливості для приєднання до ініціативи Президента Хорватії Колінди Грабар-Кітарович «Адріатика-Балтика-Чорне Море», яка з’єднає LNG термінали на Балтійському морі і на Адріатиці. Існуючий потенціал України щодо співпраці на єдиному європейському енергетичному ринку є важливим фактором співпраці України і Хорватії в енергетичному секторі.

У Хорватії кожного року топ-темою є туризм, але здається, що українські туристи присутні тут в доволі невисокому відсотку. Мова йде про якісь інші, більш бажані для відпочинку українських туристів, країни, чи про недостатню хорватську туристичну рекламу на великому українському ринку, чи про щось третє?

Сімонов: Ми, українці, на щастя маємо можливість відчувати і сприймати Хорватію глибше –  власне через близькість і схожість ментальностей та мов. Ми не тільки насолоджуємось туристичними принадами, а й знаходимо спільну мову з Хорватами, знаходимо тут друзів, а в хорватській культурі несподівано впізнаємо елементи своєї власної. Кількість українців на Адріатиці щороку зростає з незаперечним прогресом. Наприклад, у 2017 році у Хорватії перебувало 60 тис. українських туристів, а цього року очікується, що їх буде 80 тис. Це, можливо, і не є дуже велика кількість для країни з населенням 46 млн. жителів, але динаміка, безперечно, є гарною. Відносно малу кількість наших туристів у Хорватії можна пояснити і тим, що до літа 2017 р. українські громадяни повинні були отримувати візу для відвідання країн-членів ЄС. Через це багато українців для відпочинку обирало інші туристичні напрямки, наприклад Туреччину або Єгипет. Сьогодні ситуація змінилась. З минулого року українські громадяни мають можливість безвізових подорожей до країн-членів ЄС, що, безперечно, вплине і на кількість поїздок наших туристів до Хорватії.

 Хорватія з правом пишається меншинами

Як Україна задоволена положенням своєї хоча й невеликої, але важливої національної меншини у Хорватії і які заходи відбуваються на цьому напрямку?

 Сімонов: Українці й русини в Хорватії належать до найбільш давньої української діаспори у світі. Наша національна меншина в Хорватії є складовою частиною того розмаїття культур і традицій, якими з правом пишається Хорватія. Україна високо цінує відношення Хорватії до нашої діаспори. Як представники автохтонних нацменшин, вони користуються усіма правами, які передбачені хорватським законом. Українці і русини мають право на свого представника в Хорватському Саборі (парламенті), який висувається від групи різних нацменшин. Представники української і русинської діаспори також обираються до міських, районних та обласних органів самоврядування в РХ. Законодавством РХ передбачене та реалізується право національної меншини на вивчення української мови. Українці беруть участь у всіх головних фестивалях в Хорватії. Особливо українці в Хорватії пишаються пам’ятником велетню нашої культури, поету Тарасу Шевченку, який був відкритий у 2015 р. на вулиці Українській у Загребі. А в самому центрі хорватської столиці існує навіть українська крамниця «Борщ», яка доповнює культурну презентацію українців і гастрономічним елементом.

З огляду на те що Ви погодились на інтерв’ю для релігійного видання, прошу Вас коротко розповісти про релігійне життя у Вашій країні.

Сімонов: Перш за все я хотів би сказати, що віра в житті українців традиційно є дуже важливою. Біля 67% населення – православні, приблизно 0,8% – римо-католики, 9% – греко-католики, біля 2,2% – протестанти, і 11% населення не належить до жодного віросповідання.

Православну церкву в Україні представляють три конфесії: Українська православна церква Київського патріархату, Українська православна церква Московського патріархату і Українська Автокефальна Православна Церква. В останній час в Україні відчутно зросла кількість прихожан Української православної церкви Київського патріархату і Української Автокефальної Православної Церкви. З огляду на це православна громада України нещодавно висловила бажання і започаткувала процес щодо визнання автокефалії Православної Церкви в Україні.

Президент України Петро Порошенко у квітні ц.р. звернувся до Святого і Священного синоду Вселенського патріархату і до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням про допомогу в проголошенні автокефалії Української Православної церкви, проте це зустріло сильний опір з боку російської церкви і держави, які вважають, що тільки Московський патріархат має право представляти українське православ’я. Зрозуміло, що це політика шантажу і залякування, присутня навіть, як Ви бачите, у релігійних питаннях, і яка, я сподіваюсь, врешті-решт, буде приречена на крах.

Одне особисте питання: чи чули Ви колись про Меджугор’є, сьогодні вже всесвітньо відоме місце об’явлення Пресвятої Богородиці, і чи маєте інформацію про організовані паломництва туди українських віруючих?

Сімонов: Про Меджугор’є знають всі віруючі в Україні. Я й сам планую незабаром відвідати Меджугор’є разом зі своєю сім’єю, оскільки вважаю, що це місце, яке кожен повинен побачити і відвідати, помолитись за добробут свого народу і цілого світу. З усієї України в Меджугор’є приїжджають паломники, як приватно, так і організованими групами. Це, в основному, молодь та сім’ї. Багато інформації про Меджугор’є можна знайти в українських ЗМІ. Існує навіть офіційний інформаційний центр Меджугор’я в Україні, який є частиною мережі таких центрів у всьому світі.

Росія порушила всі міжнародні угоди

Одне доволі непросте питання: чи існують в майбутньому шанси вирішити територіальний російсько-український міждержавний спір, який би задовольняв інтереси обох сторін, і як би це мало виглядати?

 Сімонов: Відразу хотів би наголосити, що між Україною і Росією немає спору – йде справжня війна. Росія силою відібрала в нас Крим, запалила схід України, порушила всі існуючі міжнародні домовленості та угоди, чим поставила під загрозу світовий порядок і міжнародне право. Сьогодні цілий світ може бачити всю глибину агресії, з якою бореться Україна. Події, які зараз відбуваються на сході моєї країни - це не лише проблеми України, вони сягають значно далі. Сьогодні ми бачимо, що з території Росії російська артилерія через кордон обстрілює наших військових. Майже кожен день від російської зброї на лінії розмежування гинуть наші воїни. Росія цинічно тримає в своїх тюрмах політичних в’язнів, таких як, наприклад, режисера з Криму Олега Сенцова, лише за те, що вони не захотіли зрадити свою Батьківщину і залишились українськими патріотами.

Тому ми шукаємо рішення за допомогою міжнародної спільноти, оскільки мова йде не про звичайний тероризм, а про напад одної держави, яка володіє ядерною зброєю, на іншу незалежну державу. Все, що сьогодні відбувається в Україні, є прямою загрозою не тільки для України, але й для всього європейського і світового порядку, бо ніхто не може сьогодні бути впевненим, до чого це приведе. Питання пошуку рішення і розв’язання ситуації у моїй країні на сьогодні є дуже актуальним для всієї міжнародної спільноти, бо тільки спільними силами ми можемо зупинити подальше розширення цієї агресії. Вірю, що рішуче слово Європи, США і інших держав та застосування відповідних мір може допомогти у відновленні миру. Але ми свідомі того, що своє право на свободу ми повинні вибороти самі.

Хорватські прапори в Києві під час фінального матчу!

Це не надто по-дипломатичному, однак – чи погоджуєтесь Ви з моїм твердженням про те, що ми – світова футбольна суперсила?

Сімонов: Абсолютно! Ми насолоджувались грою вашої збірної на світовому чемпіонаті з футболу і я думаю, що всі погодяться зі мною: «Полум’яні» перевершили своєю грою актуальних переможців – французів. Крім того, хотів би підкреслити, що вся України вболівала за хорватську збірну. Підтвердженням цього є хорватські прапори на головній вулиці у Києві під час фінального матчу. А крім того, я був захоплений зустріччю вашої збірної в Загребі і у рідних містах футболістів. Це було щось фантастичне. Я не міг стриматись і сам пішов на площу Бана Єлачича щоб на власні очі побачити усе це.

Хорватія – це країна з великим серцем!

Як Ви оцінюєте хорватську позицію щодо досить складного і гострого українсько-російського питання?

Сімонов: Хорватія показала себе як країна з великим серцем. Це стосується і державної верхівки, і всього народу. По-перше, Хорватія з першого ж дня підтримала суверенітет і територіальну цілісність України, і цю ж політику послідовно продовжувала в ЄС і НАТО. Андрей Пленкович надзвичайно багато допоміг як Голова Комітету Європарламенту з питань України, а сьогодні як Прем’єр-міністр Хорватії він детально знає нашу ситуацію, знає, де  правда, і на чиїй стороні є справедливість. Я вже говорив про схожість наших доль. Хорватія пройшла все те, що ми проходимо сьогодні. Таким чином, ви маєте дорогоцінний досвід, за який заплатили життями тисяч веретаранів і цивільного населення. Цим досвідом Хорватія сьогодні щиро ділиться з нами.