Олександр Левченко, Посол України в БіГ з резиденцією у Загребі, зазначає, що між Україною та БіГ немає відкритих політичних питань, однак ми не можемо похвалитися співробітництвом у економічній сфері. «Наш двосторонній товарообіг значно виріс за останні два роки, однак все ж перебуває на низькому рівні», - зауважує Посол О.Левченко. Він наголошує, що для України є цікавою участь в енергетичних проектах на території РС, будівництво дистрибутивної газової мережі, оскільки «Україна є одним з найбільших виробників труб в Європі». О.Левченко привертає увагу до того факту, що українська національна меншина у БіГ є найстарішою діаспорою у Європі; вважається, що від 15 000 до 20 000 українців переселилося до Боснії у період 1890-1914 років. «Вважаємо, що рівень захисту прав нацменшин у БіГ сьогодні не відповідає європейському рівню. Європейський суд з прав людини майже три роки тому постановив, що БіГ має внести зміни до Конституції та виборчого законодавства, які дозволили б представникам нацменшин обиратися до Президії БіГ і Верхньої палати боснійсько-герцеговинського парламенту. Я вважаю, що було б добре якомога швидше владнати це питання» - каже О.Левченко.

— Чи задоволені ви становищем української меншини в БіГ?
— Українська національна меншина є нашою найстарішою в Європі. Масові переселення українців на простори колишньої Югославії починаються з 1890 р., переважно із Західних областей України – Галичини і у меншій кількості з Закарпаття та північної Буковини – територій, які були у складі Австро-Угорщини. Переселяються вони до Північної Боснії – нинішньої Республіки Сербської. Вважається, що близько 15 000 – 20 000 українців переселилося у Боснію у період 1890-1914 рр. За неофіційними даними зараз їх нараховується близько 3,5 тисячі осіб. Наші люди добре інтегрувалися у боснійсько-герцеговинське суспільство, водночас це не означає, що вони повністю асимілювалися. Навпаки, вони зберегли свою ідентичність – розмовляють рідною мовою, відвідують богослужіння у своїх церквах ( українці в БіГ у більшості є греко-католиками), тримаються традицій своїх дідів. Я часто відвідую місця їх компактного проживання. Нещодавно я був Прієдорі, де функціонує одне з найбільших культурно-освітніх товариств боснійських українців «Козак». У червні ц.р. це товариство відзначало десяту річницю свого існування. Ми маємо позитивний досвід взаємодії з місцевою владою, яка, зокрема, сприяє заходам наших культурно-мистецьких товариств. Кожного року за сприяння місцевих властей у селі Деветина, поблизу Пирнявора, проводиться важливий культурно-мистецький захід українців – фестиваль українського культурного мистецтва «Червона калина». На цьому місці було одне з перших поселень українців у Боснії.
Водночас ми вважаємо, що рівень захисту прав нацменшин у БіГ сьогодні не відповідає європейському рівню. Європейський суд з прав людини майже три роки тому постановив, що БіГ має внести зміни до Конституції та виборчого законодавства, які дозволили б представникам нацменшин обиратися до Президії БіГ і Верхньої палати боснійсько-герцеговинського парламенту. Я вважаю, що було б добре якомога швидше владнати це питання.

— Якими є відносини між Україною та БіГ, і як Україна дивиться на БіГ у світі нинішньої політичної ситуації?
— Мені приємно відзначити, що між Україною і БіГ немає відкритих політичних питань, наші країни завжди добре співпрацювали у рамках міжнародних і регіональних організацій. Останнім часом регулярними стали зустрічі наших міністрів закордонних справ. На жаль, не можемо похвалитися відповідним рівнем розвитку співпраці у економічній сфері. Наш двосторонній обмін, хоча й виріс упродовж останніх двох років, все ще перебуває на доволі низькому рівні.
Що стосується актуальної політичної ситуації в БіГ, я б не хотів її коментувати, це внутрішня справа БіГ. Однак я переконаний, що політичні лідери знайдуть адекватні рішення для врегулювання усіх відкритих питань.

Коли Україна відкриє своє консульство у Баня-Луці і як це сприятиме встановленню тіснішої співпраці?
Йдеться про Почесне консульство України в Республіці Сербській. Наразі завершено процедуру акредитації Почесного консула, сподіваємося, що наприкінці вересня ц.р. ми офіційно відкриємо цю установу у Баня-Луці. Ми обрали вельми відповідальну особу – відомого в Республіці Сербській підприємця Мірка Цветіновича, який представлятиме наші інтереси на території РС і, насамперед, в економічній площині.

— Чому ви обрали для відкриття консульства саме Баня-Луку?
— Наш Почесний консул у РС є діловою людиною, тому нашою метою є поліпшити економічну співпрацю. Крім того, тут компактно проживає наша національна меншина. Сподіваємось, що відкриття Почесного консульства сприятиме активізації контактів між діловими колами України і Республіки Сербської, а українці у БіГ та, зокрема, в РС будуть слугувати ще одним з’єднуючим мостом для нашого двостороннього співробітництва.

Минулого року встановлені офіційні партнерські відносини між РС і Тернопільською областю. Як сильно такі механізми можуть вплинути на посилення співробітництва?
На мою думку, регіональне співробітництво має значний потенціал, оскільки є гнучким і ефективним видом двосторонньої взаємодії. У березні цього року у Республіці Сербській перебувала делегація Тернопільської області, відбулись зустрічі з політичним керівництвом РС та бізнесменами. Сподіваємось, що ці розмови увінчаються конкретними проектами. Маю зауважити, що вибір Тернопільської області як регіону-побратима Республіки Сербської не був випадковим – більшість українців, які тут проживають, мають походження із цієї області. Зараз плануємо сприяти встановленню й інших міжрегіональних контактів. Нещодавно інтерес до аналогічного механізму співпраці з Республікою Сербською висловило керівництво Луганської області, яка є одним з найбільш індустріалізованих регіонів України.

— Коли мова йде про економіку, у яких конкретних секторах є можливим покращити ситуацію (сільське господарство, енергетика, торгівля тощо)?
— Українська сторона є відкритою до співробітництва з Республікою Сербською у всіх сферах економіки. Зокрема у колі наших інтересів є залучення до масштабного проекту уряду РС щодо спорудження відвідної гілки газопроводу “Південний потік” та будівництва розподільчої газової мережі, оскільки Україна, як відомо, є одним з найпотужніших у Європі виробників труб. Цікавим для нас є і економіко-інвестиційне співробітництво у реалізації проектів спорудження тепло- та гідроелектростанцій. Українське підприємство “Турбоатом”, яке виробляє турбіни та інше обладнання для електростанцій, є готовим запропонувати потенційним партнерам у РС свої вироби.
Ми є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції – зерна, цукру, олії, через це існує зацікавленість у спільній обробці, виробництві і подальшому просуванні готової продукції на ринки третіх країн – у державах CЕFТА, ЄС. Бачимо можливості і у розвитку співробітництва у сфері туризму.

— Чого Ви очікуєте від майбутніх парламентських виборів в Україні, у т.ч. у контексті євроінтеграційного шляху? Що б ви порадили БіГ стосовно європейської інтеграції?
Наприкінці жовтня поточного року в Україні будуть проведені чергові парламентарні вибори. Очікуємо продовження демократичних процесів, продовження реформ, необхідних для просування України європейським шляхом.
Що ж стосується нашого європейського шляху – тут немає змін. Докладаємо зусиль для якомога швидшого підписання Угоди про асоціацію, що передбачає й створення всеохоплюючої зони вільної торгівлі, продовжуємо візовий діалог. Відверто говоримо нашим партнерам про те, що прогрес України не можна пов’язувати з певними спірними політичними подіями, натомість слід оцінювати її успіхи у виконанні європейських критеріїв. Переконані, що процес розширення ЄС не може зупинитися на половині шляху, а Україна та Боснія і Герцеговина не мають іншого вибору, як посилити зусилля для власної ґрунтовної трансформації.

«Незавісне новіне» (Боснія і Герцоговина), О.М.Левченко, Посол України в Хорватії