Ці слова Лесі Українки, написані у Сан-Ремо 1903 року, свідчать тяглість українців Хорватії до рідного, до України.

Минуло 120 років з часу їх переселення на простори Хорватії, а вони зберегли рідну мову, українські звичаї і традиції. Вони мають у серці те, що не вмирає, – Україну.

Своє домашнє вогнище, що зігріває їх українськістю, збудували на фундаменті церкви, рідної школи і мови, плеканні батьківських традицій.

Бо добре знають, що «ти лиш храм збудуй, а люди до нього прийдуть».

Збудували. І церкви, і школи. Утворили спільноти, які стали силою збереження своєї ідентичності.

Чотириденний форум про 120-ліття поселення українців у Хорватію розкрив важливі деталі їхньої самобутньої історії.

Українські науковці професор Галина Саган, професор Алла Атаманенко, професор Олександр Саган, професор Віолетта Дутчак, доцент Олег Румянцев, професор Ольга Фабрика-Процька, доктор наук Філіп Шкілян, доцент Валерій Власенко, доцент Микола Нагірний, кандидат філологічних наук Ярослав Мишанич, кандидат філологічних наук Оксана Трумко під час форуму у Загребі представили «перехресні стежки» прибуття українців до Хорватії, формування їх як самобутньої спільноти та збереження своєї ідентичності.

Дякуємо згаданим, і може, не названим Достойникам української та світової науки за глибочінь думок про українців Хорватії.

Окреме подячне слово адресуємо митцям Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (хореографічний колектив «Дивоцвіт») за дивоцвіт українського танцю у Загребі і Крижевцях.

Форум українців Хорватії став подією.

Але «спочатку було слово..», думка, ідея..

Мети досягає лише той, хто до неї йде.

Мети – уславити 120-літнє проживання українців у Хорватії – сягнув Голова Українського культурно-просвітнього товариства «Кобзар» в місті Загреб пан Славко Бурда.

Вінцем його понад річної праці з підготовки цього тематичного форуму стала прослава 120-річчя українців у Хорватії, яка явила собою великдень для українців Хорватії і цікавість для широкого кола хорватів – науковців, представників влади, духовенства.

Дякуємо панові Славку Бурді за те, що перетворив слово у діло!

Посол Василь Кирилич