Минає 2025-й. 

Нехай уже минає.. 

І все підступне, віроломне й сатанівське, зруйноване і понівечене із собою нехай забирає: зухвалий замисел слабкого, нелюдський чин ненависного, дрібний акт дикунського. 

Неопалимою купиною залишаться незламність, лицарство, високий дух і віра в перемогу Правди та Свободи. 

Залишаться Герої. 

У пам'яті і поруч. 

Бо українці - "народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була". 

Зі згарищ Маріуполя і Бахмута, Бучі, Ірпіня і Бородянки, як фенікс з попелу, воскресають, здавалося, загублені в щоденній суєті – благородство і звитяга, доброчинність і непереможність, безстрашність і єдність. 

І це - одна з перемог, з якою йдемо у рік прийдешній. 

Традиційне і звичне «зустріти» новий рік поступається вистражданому – «дочекатися» нового року. 

Переможного року. 

Дочекалися. 

Дужі і незборимі. 

Дякую всім, хто став плечем для України та українців того буревійного двадцять пʼятого року. 

Переможного нам, у доброму здоров’ї і з щонайменшими втратами 2026 року.

Посол Василь Кирилич