«Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає життя за своїх друзів…», читаємо у Святому Письмі.
Такої величі любов — жертовну і безкорисливу — засвідчив Тоні Герцег.
Дивлячись в очі смерті, він обрав не власний порятунок, а порятунок тих, хто стояв поруч із ним, — своїх побратимів.
Такий вчинок стирає межу між часом і вічністю.
Тоні — гордість своїх батьків і хорватського народу.
Але він і невгамовний біль матері, батька та всієї родини.
Як воїн Тоні виконав свій обов’язок. Але його вчинок — понад обовʼязок.
Це - прояв високої моралі і любові.
Сьогодні Тоні ніби проходить краєм наших сердець і запитує кожного з нас: що ми думаємо, як і що чинимо.
Ми також маємо виконати свій обов’язок.
Я як українець, і не лише як Посол України, маю обов’язок вдячності, пам’яті та чину.
Перед Тоні.
І перед вами, шановний пане Герцег і шановна пані Герцег.
Дякую Богові за те, що подарував світові апостола любові і моралі — Тоні Герцега.
Я дякую батькам Тоні, що виховали достойного сина, який прикладом став.
Я дякую Тоні за мою Україну.
Завдяки таким Героям, як Тоні, я, мої діти й онуки маємо Україну.
Мій другий обовʼязок - памʼять.
Час минає, але пам'ять залишається.
Памʼять не має терміну давності. Вона - родичка правди, її мірило.
І мій третій обовʼязок - чин, дія.
Мій чин - аби памʼять про Тоні Герцега проросла у свідомості прийдешніх поколінь українців.
І задля цього маємо йти вузькою, не широкою дорогою.
Бо вузька дорога веде до мети.
На головному хресті міського цвинтаря в місті Задар викарбувано слова: "Вони — Хорватія. Перед ними ми - в боргу».
Я - в боргу перед Тоні Герцегом.
Дякую Тобі, Тоні, за Україну!
Дякую вам, шановний пане Герцег і пані Герцег, за сина-захисника України!
Героям Слава!