Дні України в Загребі. День третій – то українська пісня й українське слово.

Камерно, бо - COVID-19, але сильно, бо - щиро.

Цього дня до пам’ятника Тарасу Шевченку у Загребі йдуть українці. Хтось зранку, бо поспішає до праці, хтось – в післяобідню пору, повертаючи з місця праці. Але всі йдуть до Шевченка. Йдуть не з обов’язку, а з потреби. І так цілий день Шевченко обійнятий українцями, які стараються виконувати заповіти Кобзаря, зберігаючи сильну віру в те, що

«… на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.».

А відтак прямують до затишної зали, прибраної українськими вишиваними рушниками.

У цій залі Україна звучить і піснею, і словом.

Її прославляють не лише українці, а й хорвати. Бо Україну і Хорватію об’єднують подібні долі.