«Час рікою пливе..», – писав Іван Франко.

У тому плині часу нерідко, здавалося, колись непомітне чи не особливе, згодом стає явищем. І може, навпаки, щось велике у круговерті часу губиться.

Час – не лікар, як думалося. Він шліфує пам'ять і визначає минулому місце.

З відстані часу глибше пізнається природа і значимість того, що відбулося. Велике нерідко виростає на ґрунті минулого.

Але й перші враження не розчиняються в швидкоплинні буття. Вони викристалізовують образ, який здебільшого і не піддається суттєвій корекції. Перші – нерідко залишаються довершеними.

Ніби вчорашні, згадую бесіди зі світлої пам’яті професором Загребського університету Євгенієм Пащенком. Глибокі, емоційні, патріотичні. У вічному прагненні найдосконалішого чину для України.  

А в засвіти пішов на початку травня 2021-го. Залишив по собі вдячні спомини і ще неоцінений доробок. І – вервицю ідей про спосіб промоції України й українського в Хорватії.

Про видання хорватською мовою вибраного з художнього спадку Михайла Коцюбинського, про філософію Григорія Сковороди, про розвиток Ucrainiana Croatica, на полі якої видав понад 20 книг хорватською мовою про Україну.

9 вересня, в день уродин професора Пащенка, вводимо в дію хорватськомовний інформаційний ресурс про творчий доробок Євгенія Пащенка https://jevgenij-pascenko.com/ як можливість глибшого пізнання України.

Сподіваємося, цей ресурс стане корисним джерелом для зрозуміння хорватами спільних історико-культурних паралелей з українцями, подібності долей українців і хорватів у боротьбі за незалежність своїх країн та осягнення окремих сторінок історії України.

Посол Василь Кирилич