«Ослободженє» від 13.03.2014 р.

«Референдум» в Криму як цинічний політичний фарс

Агресія Росії на український Крим сьогодні є найгарячішою темою світової політики, всі медіа переповнені інформацією та аналізом. Однак, оскільки інтервенція супроводжується безпринциповою інформаційною війною, читач, незважаючи на всю різноманітність оцінок і заяв, часто буває збентежений і не може відділити правду від брехні.

Цими днями найбільше «ломляться списи» навколо так званого «референдуму» про від’єднання Криму від України та його приєднання до Росії, проведення якого парламент Автономної Республіки Крим під дулом автоматів російських військових призначив на 16 березня 2014 року. Для більшості країн Європи і світу все зрозуміло: референдум є незаконним, а його результати не будуть визнані. Однак, існують окремі політики, які у своїх оцінках перейшли на бік Москви.

Тому, хотів би представити громадськості Боснії і Герцеговини позицію України, державному суверенітету і територіальній цілісності якої цей «референдум» становить пряму загрозу.

По-перше, нікого не має вводити в оману те, що Крим у складі України має статус Автономної Республіки, хоча за часів СРСР він був лише областю. Автономія надає півострову ширші права ніж іншим регіонам держави, однак не дає права на відокремлення.

Відповідно до Конституції, Україна є унітарною, а не федеративною державою і її адміністративні одиниці не мають права самостійно вирішувати навіть про власний статус, не говорячи вже про відокремлення. Повноваження щодо призначення референдуму стосовно територіальних змін має виключно парламент України, а самі ці питання вирішуються на загальнонаціональному референдумі. Таким чином, передати Крим іншій державі може лише весь український народ, а не населення півострова.

Російська пропаганда намагаючись легалізувати «референдум» посилається на право народу на самовизначення, що визнає ООН та міжнародна спільнота. Однак, це лише маніпуляція поняттями. Населення Криму не є окремою нацією, яка проживає на своїй історичній території, а є саме населенням, яке складається з росіян, українців та представників багатьох інших етносів. Єдиним автохтонним народом Криму є кримські татари, які якраз масово підтримують єдність з Україною.

Тобто, коли мова йде про самовизначення Москва намагається підмінити право народу на право території, що є повним абсурдом, який загрожує територіальному суверенітету кожної, без виключень, країни і рушить загальну систему міжнародного права.

Про те, що такий трюк було сплановано саме в Кремлі свідчить той факт, що в парламенті Росії підготовлено проект закону, відповідно до якого будь-яка частина території іншої держави може бути прийнятою до складу Російської Федерації згідно із результатами референдуму населення тієї території або, ще простіше, «за зверненням органу державної влади окремої частини іноземної держави». Саме такий сценарій наразі використовується в Криму.

Більш того, 11 березня парламент Криму, який в умовах окупації став лише рукавицею на руці Кремля, прийняв абсолютно нелегітимну декларацію про незалежність Криму, у якій йдеться про те, що відразу після референдуму «незалежний Крим» приєднується до Росії. І хто б сумнівався: цього ж дня Міністерство закордонних справ Росії заявило, що ця декларація «не суперечить міжнародному праву і нормам ООН».

Не тримаються купи і «історичні пояснення», зокрема ствердження про те, що Крим «історично належав Росії». Насправді Крим був державою кримських татар і як васал належав Туреччині. І лише 1791 року Крим завоювала Російська імперія, після чого там стали з’являтися перші російські та українські переселенці. Однак, найбільша зміна етнічного складу півострова, а разом з тим і найбільша трагедія в історії Криму, відбулась 1944 року, коли Сталін депортував всіх кримських татар, а на їх місце перевіз нових, переважно російських переселенців з різних регіонів СРСР. Татари отримали дозвіл на повернення до своєї Батьківщини лише в часи Горбачовської перебудови (перестройки), а репатріацію більшості тих, хто повернувся забезпечила саме незалежна Україна.

Тут потрібно також прокоментувати і поширене, але неправдиве ствердження, що Крим, який після Жовтневої революції Радянська Росія забрала собі, «дурний Хрущов» 1954 року самовільно подарував Україні. Хрущов добре знав, що він робить. Одного погляду на карту достатньо щоб побачити, що Кримський півострів природне продовження українського суходолу і немає жодних географічний зв’язків з Росією. Тому, адміністративне підпорядкування Криму Україні стало поверненням до природного стану речей, що уможливило нормальне забезпечення півострова всіма необхідними ресурсами з боку Української Республіки.

І наприкінці ще один, на мою думку, незаперечний доказ того, що «референдум», який готує Москва є лише цинічним політичним фарсом задля реалізації лише однієї мети – створити примарну легітимність російської військової анексії українського півострова. Хотів би запитати: про яку легітимність будь-якого референдуму ми можемо взагалі говорити, якщо він проводиться в умовах окупації і під контролем іноземних військ?

Олександр Левченко, Посол України в Боснії і Герцеговині                          

,